Продовження. Початок див. у чч. Початок див. у чч. 36, 37, 38 з 9, 16 і 23 вересня
Як же міг статися цей нібито зов-сім нелогічний тріюмф Зеленського – без жодного попереднього політичного чи громадського досвіду‚ без своєї партії‚ без ніякої більш-менш виразної політично-економічної програми‚ без ідеологї? Талановитий артист‚ успішна молода людина світу – а не нації – в очах 73 відс. українських виборців зіллявся з ним же створеним образом учителя історії Василя Голобородька‚ і цього виявилося досить для майже всенародної віри‚ що тепер в Україні все піде зовсім інакше‚ набагато краще‚ чесніше‚ світліше‚ ніж за Порошенка.
А пішло гірше і не в той бік‚ на який сподівалися українці. Однією з багатьох кепських ознак стало повер-нення до впливів і навіть до влади чиновників з „позавчорашнього“ оточення Януковича. Як от Олег Татаров‚ Андрій Портнов‚ Олександер Бабіков‚ Сергій Шкарлет‚ Руслан Демченко та багато інших.
В центр суспільно-політичного дискурсу непомітно і все глибше входила тема замирення на Донбасі‚ навіювалася марна віра‚ що мир залежить від особистої зустріч Зеленсь-кого з Путіном.
Зібрані з вулиці молоді кар’єристи‚ зігнані у нашвидкоруч створену партію „Слуга народу“ і приведені у Верховну Раду‚ виявляли таку некомпетентність‚ що Зеленському нічого іншого не залишалося‚ як запобігти критиці на адресу „слуг“ все відвертішим тиском на незалежні засоби масової інформації.
Явнославно влада наступала на ті самі януковичівські „граблі“ зневажання українськости в Україні.
Незалежні експертні середовища мали досить підстав для висновку: президентські вибори в Україні 2019 року Москва сприйняла як перемогу партії капітуляції над партією готових до збройного опору російській аґресії. І саме це‚ можливо‚ найбільше й схилило Путіна до нападу.
Й ось такий злам‚ така межова ситуація: з кривавим днем 24 лютого Бог‚ єдиний знавець людського серця‚ припас для Зеленського іншу долю‚ інший обов’язок – долю Оборонця незалежної Української держави і обов’язок Керманича свободолюбної‚ але віками уярмленої‚ вкритої глибокими ранами української нації.
Український президент постав перед усім людством мовби огорнутий світлом. Брет Стівенс писав про Зеленського у „Ню-Йорк Таймс“ 19 квітня:
„…Ми захоплюємося ним, бо, незважаючи на нерівні шанси, президент України стоїть на своєму. Тому що він доводить правдивість приказки‚ що одна мужня людина становить більшість…
Ми захоплюємося Зеленським, бо він нагадує нам‚ наскільки рідкісними є ці риси серед наших політиків…
Ми захоплюємося Зеленським через те, з ким і з чим він зіштовх-нувся…
Ми захоплюємося Зеленським, бо він втілює два великі єврейські архетипи – Давида перед Голіяфом і Мойсея перед фараоном…
Ми захоплюємося Зеленським, бо він збуджує найкращих ангелів нашої природи. Його керівництво зробило Джо Байдена кращим президентом, Німеччину – кращою країною, а НАТО – кращим альянсом. Він сколихнув велику частину Сполучених Штатів. Наша держава вийшла з ізоляціоністського ступору… Він змусив політичні та меркантильні прошарки Европи перестати відводити погляд від скочування Росії у фашизм…
Ми захоплюємося Зеленським, бо він зберігає почуття людської міри‚ як це личить демократично обраному лідерові…
Ми захоплюємося Зеленським, бо він дає надію, що демократії ще можуть обирати провідників, які здатні надихати‚ ушляхетнювати і навіть рятувати нас…“.
Щоб перевернути старі европейські явлення догори дном‚ Україну повинен був очолити президент Володимир Зеленський‚ єврей з походження. І коли Москва оголосила його „лідером неонацистського режиму“‚ для Европи і для усього цивілізованого людства – нарешті! – настав момент істини – момент прозріння щодо невситимої загарбницької і брехливої сутности Кремля і щодо справедливої свободолюбности та природної демократичности України.
Сталось те‚ що ілюструє тезу політичної філософії про ролю особи в історії. З першими днями війни Зеленський викликав загальне захоплення‚ за рівнем популярности його порівняли з леґендами ХХ ст. Вінс-тоном Черчілем та Карлом Манергеймом.
Йому пропонували надійний особистий порятунок в Европі чи США‚ та він залишився зі своїм народом і пристрасними зверненнями до парляментів і народів світу будив у них живе відчуття причетности до справедливої боротьби українців за свободу і незалежність.
Ми вдячні „Ню-Йорк Таймс“ та іншим західнім медіа‚ що вони морально підтримали Зеленського. Водночас треба розуміти‚ що це не той випадок‚ коли „зі сторони видніше“. Видніше – зсередини‚ передусім – для тих‚ хто зі зброєю в руках захищає рідну землю‚ від генерала в штабі до вояка біля гармати. Видніше для батьків і матерів‚ чиї діти загинули в боях з московськими катами. Видніше для волонтерів‚ котрі самовіддано роблять для фронту дуже багато з того‚ що мала б робити держава. Видніше для армійських санітарів і хірургів‚ які день і ніч рятують поранених захисників рідної землі. Видніше для розумних людей з незалежним мисленням і почуттям відповідальности‚ які ніколи не брехали і‚ може‚ саме тому їхні погляди дотепер не були запотребувані на політичних верхах.
З цих середовищ і мають постати узгоджені висновки щодо того‚ що‚ як і чому відбувалося до і після 24 лютого‚ а також щодо того‚ як бути далі.
Багато буде залежати від того‚ як саме закінчиться війна. Якщо остаточною чи принаймні дуже переконливою поразкою Росії‚ то відпаде потреба копирсатися у довоєнних гріхах „Слуги народу“. Окрім‚ звісно‚ гріха антиукраїнства.
Ідеальний варіянт прощання зі старою Україною і народження нової – це коли Зеленський‚ керований власним сумлінням‚ і тільки ним‚ визнає свої помилки. Тоді ніхто не докорятиме йому‚ що не виконав усього обіцяного в соціяльній чи культурній сфері‚ проститься‚ можливо‚ навіть „Ваґнерґейт“‚ забудуться упереджене ставлення до незалежних журналістів‚ тенденційні причіпки до попередньої влади‚ явно свавільне судове переслідування Порошенка і все інше.
Одначе‚ все піде інакше‚ якщо Росія не втратить військово-економічної сили‚ не позбудеться антицивілізаційного божевілля і врешті-решт змусить европейських та американських „голубів миру“ посприяти їй у досягненні вигідного для неї пере-мир’я – щоб по якомусь часі знову накинутися на Україну.
У цьому випадку слід очікувати прискіпливого ретроспективного аналізу усього‚ що відбувалося в Україні від травня 2019 року‚ зокрема ж – з’ясування професійної‚ політичної і моральної якости осіб‚ котрі складали систему державної влади‚ зокрема – найближче оточення президента Зеленського.