Дев’ятий місяць поспіль Україна героїчно‚ самовіддано боронить свою свободу і незалежність у щоденних битвах з інфернальним московським злом. І добре бачимо‚ що не тільки свою‚ бо смертельний ворог України є водночас ворогом свободи і незалежности на всій плянеті. Вже сьогодні ця війна має ознаки світової: на наших очах Україна стає головним чинником ґльобального поділу на два протилежні способи життя людини і суспільства. Це глибокий цивілізаційний вибір між демократією і тиранією. Демократія‚ за всієї її проблемности‚ веде суспільства вгору‚ тиранія – вниз‚ у безвихідь. „Золота середина“ тут неможлива. Хто в цьому має сумніви‚ нехай придивиться до нинішніх подій на Близькому Сході. Ще ж зовсім недавно над мусульманськими країнами тяжіла небезпека ісламського радикалізму‚ котрий прагнув повернути свої народи в середньовічну темряву‚ заповзявшись знищити державу Ізраїль‚ тоді єдиний острівок демократії в близько-східньому реґіоні. Сьогодні з Ізраїлем вже тісно‚ з користю для обидвох сторін‚ співпрацюють Савдійська Арабія‚ Єгипет‚ Туреччина. Савдити знаходять порозуміння з Сполученими Штатами Америки і об’єднаною Европою. До демократії органічно тяжіє Індія‚ на цьому шляху розквітли Японія‚ Південна Корея‚ Тайвань‚ вірною демократії залишається вся або майже вся Південна Америка.
На цьому тлі темною плямою виступає Іран‚ єдиний союзник Москви і постійна причина неспокою на Близькому Сході: його дронами московити знищують інфраструктуру українських міст. Не виключено‚ що антинародний іранський режим безрозсудних аятолів піде далі і надасть Путінові далекосяжні балістичні ракети. Цього можна чекати також від комуністичної Північної Кореї. Це буде ще один крок в напрямі до світової війни.
Геніяльний у дипломатії Китай також не зможе довго залишатися загадкою: панування комуністичної партії автоматично означає‚ що ця держава належатиме до вісі зла.
На превеликий жаль‚ людський світ складніший‚ ніж можна окреслити поділом між свободою і неволею‚ між демократією і беззаконням. Тому для України не перестає і ніколи не перестане бути актуальною орієнтація на власні сили. І коли Україну порівнюють з Ізраїлем‚ то в цьому порівнянні нема перебільшення. Від самих початків своєї історії Ізраїль виживав й утверджувався всупереч найнесприятливішим обставинам. Щось дуже подібне бачимо в долі нашого народу: він завжди боровся і завжди потерпав від експансивних сусідів. Мала підстави Леся Українка написати цей рядок: „І ти колись боролась‚ мов Ізраїль‚ Україно моя!“. А чи не повною мірою стосуються й України ці слова видатної ізраїльської прем’єрки Ґолди Меїр: „Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісів“.
Здається‚ взаємопідтримка між цими двома народами вже давно мала настати. А насправді діється щось цілком протилежне. Іран‚ заклятий ворог Ізраїлю‚ допомагає Росії нищити Україну‚ а Ізраїль‚ знаючи‚ що чинить іранський режим‚ відмовляє Україні у збройній допомозі. І ледве чи в найближчий час можна чекати‚ що щось зміниться: в Ізраїлі на недавніх виборах знову переміг Беньямін Нетаніягу‚ який давно позиціонує себе як приятель Путіна.
Серед ізраїльтян є дуже багато щирих прихильників України‚ їх болить хистка‚ двозначна політика офіційного Єрусалиму. Про це промовисто свідчить стаття Лева Стесіна „Ізраїльські праві політики зраджують Україну“‚ опублікована в „The Algemeiner“ 31 жовтня. Автор (засновник „San Francisco Voice for Israel“) пише:
„Коли йдеться про війну в Україні, єврейські політичні праві виказують своє інтелектуальне виснаження… і дуже обмежене і вузьке бачення світу, чого раніше можна було очікувати від ультралівих інтелектуалів. Єврейські правиці минулого – воїни холодної війни, як от Норман Підгорець – переважно відійшли від політики або померли. Нові „єврейські праві“ втратили рішучість протистояти великому злу сучасности“.
Л. Стесін запитує‚ чому ізраїльські праві політики у випадку конфлікту з іслямським радикалізмом вважають компроміс неможливим‚ а у випадку війни Росії проти України вони такий компроміс радять Україні?„Ми повинні пам’ятати, що хоча Україна – не Ізраїль і Росія – не Радянський Союз, капітуляція України є неможливою, наша історія повинна нас переконати в цьому. Чи знайдуть єврейські праві нарешті мудрість і мужність в собі, щоб боротися з тиранією та деспотизмом?“
Запитання – далеко не риторичне.