Звільнення Херсона обумовлене двома причинами. Перша полягає в тому, що українською артилерією виведено з ладу мости через Дніпро та пошкоджено поромні переправи, що вкрай утруднило постачання російського угруповання на правому березі Дніпра. З урахуванням того, що в зимовий період обсяг вантажів, що перевозяться, мав би істотно збільшитися за рахунок додаткового пального, необхідного для обігріву, гостра криза постачання була неминучою. Тому вважалося дуже ймовірним, що на початок зими російські війська буде відведено з правобережжя.
Друга причина – моральний стан російської армії. Росіяни стверджують, що з втратою Херсона війну ще не програно, головне – зберегти армію.
Але в лавах російської армії знайдеться дуже небагато людей, які готові вмирати за Херсон чи Запоріжжя, за Донецьк чи Луганськ. Таких людей практично немає серед тих, хто був мобілізований після 21 вересня. Їх кидають у бій не лише ненавченими, а часом навіть неозброєними, без підтримки бронетехніки та артилерії. Кидають буквально в чисте поле, де вони не мають навіть шанцевого інструменту, щоб вирити окопи. Не дивно, що під вогнем артилерії ЗСУ мобілізовані зазнають колосальних втрат, не завдаючи практично жодної шкоди супротивникові, тільки змушуючи його витрачати снаряди. А офіцери з таких же мобілізованих найчастіше залишають своїх підлеглих на полі бою і вважають за краще евакуюватись у тил.
Батальйон мобілізованих з Воронезької области за три дні безконтактних боїв на Сватівському напрямку, не бачачи супротивника, втратив, за твердженням уцілілих, понад 500 людей убитими. Звичайно, вцілілим у бою нерідко властиво перебільшувати втрати своїх частин. Однак у тому, що втрати серед мобілізованих дуже великі, немає сумнівів. І серед них вже зароджується стихійний протест, багато дружин і матерів вже готові їхати на фронт визволяти своїх чоловіків та синів.
Але й у кадрових частинах настрої не кращі, про що свідчить лист губернаторові Примор’я від морських піхотинців 155-ої бриґади, які за чотири дні боїв під Вугледаром втратили 300 людей убитими, пораненими і зниклими безвісти. З такими військами надто ризиковано було б давати битву за Херсон.
Згідно з оцінкою Генштабу ЗСУ, до ранку 10 листопада втрати російської реґулярної армії склали 78,690 убитих. Втрати ваґнерівців та формувань “ДНР” та “ЛНР” у 1.8 раза менші, ніж втрати реґулярної армії, тобто приблизно 43,720 убитих. У сумі це дає приблизно 122,400 убитих, на яких припадає вдвічі більше поранених – 244,800 осіб. Втрати України можна оцінити у 26,150 убитих та 78,450 поранених. Уже вичерпався ресурс поповнення для ваґнерівців у складі ув’язнених і добровольців. Тому зараз намагаються вербувати „ополченців“ у прикордонних з Україною областях із тих, хто підлягає заклику та мобілізації. Подальший хід війни також залежатиме від того, з якими втратами та в якому стані піде російське угруповання з правого берега Дніпра, і чи вдасться ЗСУ під час наступу захопити плацдарми на лівому березі. Українці, мабуть, зараз зосередяться на обстрілах переправ та підходів до них.
У будь-якому разі перспективи для Путіна виглядають досить похмуро. І зараз особливо важливо, щоб союзники України не тиснули на українське керівництво, примушуючи його до переговорів та компромісу з Росією. Якщо потік постачання озброєнь із США та інших країн НАТО як мінімум не скоротиться, Україна може перемогти. Президент України Володимир Зеленський сказав у зверненні до народу: „Успіх на півдні став можливим завдяки тому, що всі наші захисники й захисниці з честю виконують свої завдання. Слова подяки, які чують зараз наші оборонці на Херсонщині, це слова подяки усім, хто воює за Україну, хто працює на нашу перемогу і хто на своєму рівні допомагає й досягає потрібних нашій державі результатів.
І особливо це слова подяки тим, хто витримує російські атаки на Донеччині – там просто пекло. Там щоденно надзвичайно жорстокі бої. Але наші підрозділи захищаються хоробро, витримують страшний тиск окупантів, зберігають наші рубежі оборони. Завдяки міцній обороні на Донеччині ми можемо проводити наступальні операції на інших напрямках. Дякую всім за блискуче виконання завдань для звільнення Херсона!“.