20 серпня 1938 року народився Тарас Мельничук, лавреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка та премії ім. Володимира Сосюри, талановитий поет, який вписав свою творчість на найвищих орбітах світового мистецтва художнього слова. 29 березня минуло 25 років з того часу, як завершилося його земне життя, коротке і трагічне, що тривало всього 58 років, а зрілий період його, коли талановитий мистець міг би написати твори, гідні світового пошанування, це два ув’язнення і примусове лікування в психіятричних лікарнях і спецдиспансерах та постійна увага органів КГБ.
Тарас Мельничук. (Фото: Вікіпедія)
Так судилося, що за життя він видав всього три поетичні книжки „Несімо любов планеті”, „Князь Роси”, „Чага” та ще дві за кордоном – „Із-за грат” та „Строфи із Голгофи”.
На жаль, пам’ять про Т. Мельничука належно не пошанована державою, за незалежність якої він так пристрасно боровся. Те, що зроблено, результат ініціятив та праці друзів поета, прихильників його поезії та послідовників у літературі. Але усе ж маємо свідчення справді народної любови до поета.
У 1992 році вийшов документальний телевізійний фільм „Тарас Мельничук. Доля i слово”. У 2000 році у Вижниці відбулася презентація антології присвят Т. Мельничукові „На княжих росах побратимів скарб”. 2008 року у Вижниці опубліковано книгу „Князь вільного слова”, впорядковану Манолієм Попадюком і Віктором Максимчуком. У 2018 році в Косові вийшла книжка „Тарас Мельничук у спогадах Миколи Близнюка: інтерв’ю Василя Глібчука”; в Івано-Франківську спогадове видання „Бурлака”, впорядковане Євгеном Бараном та Мирославом Лазаруком, а також альманах „Каміння поколінь”.
Щороку 19 серпня, на День міста, в Коломиї вручають міську літературну премію ім. Т. Мельничука. 29 березня, в день смерти поета, у Чернівцях відбувається вручення літературної премії „Князь роси” ім. Т. Мельничука. 14 жовтня в Івано-Франківську проходить літературний фестиваль ім. Т. Мельничука „Покрова”.
У 2018 році видавництво „Discursus” з підтримкою Українського культурного фонду створило віртуальний музей-архів Т. Мельничука, де у вільному доступі розміщені нововіднайдені рукописи поета, світлини та інші матеріяли, пов’язані з постаттю Т. Мельничука.
Пам’ять про поета зберігають літературний музей Т. Мельничука у Вижниці, відкритий у 2005 році, літературно-меморіяльний музей Т. Мельничука в Уторопах та кімната-музей в Коломийській дитячій бібліотеці.
У 1997 році на подвір’ї Уторопської школи було встановлено пам’ятник Т. Мельничукові, автори якого Володимир та Марина Римарі. Барельєф поета є на будинку в Терасному провулку у Вижниці.
Видатному поетові встановлено кілька меморіяльних дощок, зокрема на Яблунівській школі, де навчався Т. Мельничук, у Косові на будинку редакції районної газети, в якій він працював, на Коломийській дитячій бібліотеці, названій його іменем, на студентському гуртожитку в Чернівцях. Його іменем названа одна із коломийських вулиць та провулок у Вижниці.
Віримо, що пам’ять про українського поета збережеться і в конкурсах його імені, іменних стипендіях, відзначенні пам’ятних дат його життя, до останку відданого рідній землі та українському народові.
Марія Порох – членка Клюбу інтелігенції ім. Ігоря Пелипейка та „Просвіти” в Косові, Івано-Франківська область.
ДОВІДКА: Тарас Мельничук (20 серпня 1938 року, село Уторопи – 29 березня 1995 року, Коломия, похований в рідному селі на рідному обійсті) – український поет-дисидент, в’язень радянських таборів та жертва репресивної психіятрії.
Після закінчення школи Т. Мельничук працював коректором районної газети „Радянська Гуцульщина”, 1958 року вступив до Чернівецького державного університету. На третьому курсі покинув навчання і впродовж двох років працював теслею на будовах Красноярського краю. 1964 року поновився в університеті, з якого був відрахований за вільнодумство.
1967 року віддав рукопис збірки віршів „Чага” у видавництва „Карпати” та „Радянський письменник”, що стало причиною його арешту 24 січня 1972 року під час масових репресій проти української інтеліґенції. Відбував покару в Пермських таборах, звідки вийшов на волю в березні 1975 року. Перебував під наглядом КГБ.
У квітні 1979 року був засуджений на чотири роки. Опісля потрапив на курс лікування до спеціяльної лікарні в Джурові, потім 1985 року після втечі з Джурова, Т. Мельничука було ізольовано до психлікарні в Підмихайлівцях. Звільнений 27 квітня 1986 року.