22 вересня, 2017

Молодь таборувала на „Тарасівці“

Учасники виховно-відпочинкового табору Спілки Української Молоді у Великобританії.

ДЕРБІ, Великобританія. – Виховно-відпочинковий табір Спілки Української Молоді (СУМ) у Великобританії на мальовничих зелених окраїнах міста Дербі відбувся 6-19 серпня.

Відкриттю табора 6 серпня передувала Літургія, яку капелян СУМ у Великобританії від Української Греко-Католицької Церкви о. Євген Небесняк відслужив у дерев’яній каплиці на території „Тарасівки“ – так називається табір СУМ – у присутності 120 учасників таборування.

Цього року число таборовиків було менше, ніж минулого, бо добірне їхнє число поїхало в Україну з батьками, які отримали після довгого часу перебування в Англії документи постійного побуту в цій країні, що уможливило їм відвідати родину та рідні сторони.

Комендантом табору в перший тиждень була Катерина Замулінська, в другий – Софія Федечко. Курінною в першому тижні була Мая Шляхетко, а в другому – Христина Ковалишин. Курінним упродовж двох тижнів був Християн Мичел-Дзюба. Обозною під час цілого періоду таборування була Ліда Пшеничняк, а програмовою – Наталка Широка. За табір суменят, які вже користувалися приміщеннями у новій прибудові до головного для них бараку, відповідали Оксана Леньо-Клег та її сестра Віра Леньо-Рутковський. Писаркою була в перший тиждень Анна Костик, а в другий – Наталка Широка. Завдання медсестри виконувала М. Мичел-Дзюба.

Таборування проходило під гаслом „Великого бажайте!“. Такий титул носить послання, що Патріярх Йосиф Сліпий написав з заслання у 1957 році. У посланні ми бачимо особливу любов Патріярха до українців і вірних своєї Церкви: „Думати і прагнути великих, гідних речей – це благородна справа. Думати тільки про земське і тільки про своє особисте добро – це уподібнюватися до земського, а думати про духовне — воно підносить людину і робить її великою“.

Перший тиждень був напружений, бо цього року відмічались на таборі 125 років з дня народження Патріярха Йосифа, 75 років з часу створення Української Повстанської Армії, 70 років з часу початку акції „Вісла“ – примусового переселення українців Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, 50 років з часу створення Світового Конґресу Українців.

Юнацтво мало можливість займатись під пильним оком Ірки Гузан ручними роботами: виготовленням магнетних браслетів, вишиванням, майструванням кольорових стінних годинників і таке інше. Крім того, потрібно було підготовити недільний таборовий концерт, щоб батьки таборовиків могли наочно засвідчити те, чого їх діти, внуки та правнуки навчились під час першого тижня таборування, тому під проводом Мирослави Ковтс-Кохан таборовики навчалися співу. Лінда Шляхетко з допомогою своїх дочок Маї та Софії навчала народних танців. До того ще потрібно додати поїздки поза табір: для старшого юнацтва – на пейнтбол, для молодшого та суменят – в розвагові парки.

Добровольці з благочинної організації „British Ukrainian Aid“ розповіли про свою діяльність і підказали юнацтву приготувати картки на підтримку сімей українських бійців на війні з Росією.

Дуже цікавою була гутірка Христини Модли-Томас та Гані Шляхетко про акцію „Вісла“. Письменниця Марія Дзійдзан ознайомила юнацтво з своїми двома книжками „When Sorrow Comes“ та „Driven into Exile“ – про життя під час Другої світової війни. Ройові Наталка Пасічник та Лариса Децик провели гутірку про історію української пісні. Капелян вів гутірки на теми релігії.

„Діти героїв“ з України – четверо дівчат та шестеро хлопців під опікою Тані Клименко з допомогою Мар’яни Марець з Тернопільського Осередку СУМ організували декілька проєктів, між іншим виготовили макет „Тарасівки“.

У другу неділю таборування Літургію відслужив о. Давид Сеник. Другий тиждень таборування пройшов за кращої погоди, ніж перший: було більше сонця, ніж дощу. Було 40 таборовиків. Продовжувались гутірки, ручні роботи та інші заняття. При цьому зросло число прогулянок поза табором пішки і на роверах. Був виїзд старшого юнацтва до міста на лазерні гри, а молодшого – до розвагового парку.

Кухонний персонал (Марія Влашин, І. Окопська, О. Левандівська, Тереса Пшеничняк та інші) під проводом Христі Захарко готували для всіх смачні страви.

В останній день таборування капелян перед офіційним закриттям табору благословив подарунки дітям загиблих вояків. Відбулось прощання таборовиків з командою.

Коментарі закриті.