Дякую, що Ви вже понад 10 разів друкували статті про мене та написані мною. Як член Міжнародного товариства істориків медицини я зробив значний внесок у розвиток в Україні нової галузі – історії української медицини, яку забороняли в СРСР. Співпрацював з Українським лікарським товариством Північної Америки (УЛТПА), виступав у США. Кілька років збирав матеріяли про Всеукраїнську академію наук, знищення та розгром вчених українців. За 30 років в Україні Академія наук не розвинула як потрібно українознавства, особливо мови та історії.
Зібрані мною матеріяли історії ВУАН, АН УРСР та теперішньої НАНУ читали деякі вчені та академіки. Одні кажуть, що все правильно варто опублікувати, інші кажуть, що неначе правдиво, але тепер не пора це підіймати. Було б добре опублікувати в діяспорі такі матеріяли про стан української Академії наук у відродженій Україні.
З повагою,
Ярослав Ганіткевич
Українські вчені в Києві, члени створеного 1910 року Українського наукового товариства (УНТ), повторяючи досвід НТШ у Львові, при допомозі видатного академіка Вернадського (який 1905 року звертався до царя з вимогою покращити стан української мови), при підтримці Гетьмана Павла Скоропадського заснували 1918 року Українську академію наук (УАН). В 1921 році УАН перейменували у Всеукраїнську академії наук (ВУАН). За 10 років формування української науки в дуже важких умовах, після вікової заборони і переслідування української мови, науки і культури, за Президентів Липського, Заболотного добилися виразних успіхів у всебічному вивченні України, обрали 79 академіків, вперше після тривікового поневолення почали проводити наукові дослідження української мови, історії, літератури та інші. Довгий час суспільні науки стояли на першому місці при українцях президентах (після Вернадського). Першим з трьох відділів був Історично-філологічний, який займався розвитком українознавства.
Після передчасної смерті президента ВУАН Заболотного (1929) режим Сталіна прислав з Москви партійного професора патофізіолога Богомольця президентом Академії. Його заступником на місце вбитого Єфремова зробили партійного комісара Шліхтера. Наркомат УСРР став проводити „реформу“ ВУАН. Було створено компартійне бюро та відділ НКВД, які перевіряли обрання академіків та усі рішення президії. Повністю знищено українські установи в Академії, кілька сотень співробітників (найбільше в 1936-1938 роках) були безпідставно звинувачені як „вороги народу“, академіки І. Агол, М. Кравчук, Є. Оппоков, М. Орлов, М. Світальський, С. Семковський, П. Супруненко, С. Співак були ув’язнені, заслані або страчені. Ліквідували „українських буржуазних націоналістів“, запровадили російську мову, фальсифікували історію, цензурували літературу. В структурі Академії ліквідували українські секції, відділи, жодної української галузі науки у ВУАН партія не залишила. Гуманітарні і соціяльні дослідження з першого місця перевели на останнє, на першому поставили технічні та теоретичні галузі. 1934 року створено 22 технічні інститути. В 1936 році виключили з назви Академії слово „Всеукраїнська“, назвали по компартійному – Академія наук УРСР.
Після Другої світової війни режим комуністичної диктатури розширював АН УРСР на потреби СРСР, щоб творити ядерну зброю, освоювати космос, Відкривали нові інститути, відділи, лябораторії відкриті і засекречені, які тісно співпрацювали з АН СРСР. За 60 років складного важкого трагічного режиму за розпорядженням з Москви значно змінили структуру АН для виконання досліджень на оборону країни, розвитку промисловості, транспорту, аґрарного виробництва, харчової промисловості, утримання міліції, концтаборів. Присланий Сталіним перший секретар ЦК КП(б)У Лазар Каганович, заснував 1947 року і очолив Комісію політбюро ЦК КП(б)У по науці, яка управляла Академією наук. Гуманітарно-суспільну галузь поставили на останнє місце, в ній працювали тільки 5 відс. науковців, які були змушені публікувати „псевдонауку“, „розвивати теорії Маркса-Енгельса“, перекручувати історію, приховувати заборонених авторів літератури.
У цивілізованих країнах вчені утворювали ряд вузько спеціялізованих академій. В Німеччині та Еспанії існує по 10 академій наук, у Франції – 11. Невелика Швайцарія має чотири академії гуманітарних і соціяльних, природничих, медичних і технічних наук. Компартія розвивала у своїх цілях сотні наук в одній підпорядкованій їй унікальній академії.
Партійне керівництво не допускало українців до управління Академією.
Неукраїнську, русифіковану АН УРСР доручали очолювати членам партії біохеміку Палладіну, а з 1962 року – електрозварнику Б. Патону. У 1929 році до ВУАН обрано академіком Євгена Патона, який передав сину Борису директорство Інститутом електрозварювання. В 1962 році його, члена ЦК КПУ, партія поставила президентом АН УРСР. Б. Патон керував в УРСР Академією 28 років, в Україні продовжував ще 29 років, очолював розвиток кількох сотень наукових напрямків. В АН УРСР не реаґували на жорстокі репресії проти українців інтелігентів, насильну колективізацію, Голодомор-геноцид 1932-1933 років, Великий терор проти українців в 1936-1938 роках, арешти і пляноване Сталіним (1929 і 1953) вбивство лікарів. Президент АН України Б. Патон, член не засудив тоді злочинних порушень, які зробив Сталін щодо українського народу, українських вчених.
Після Другої світової війни останні українські журнали і видання в 1970-их роках перевели на російську мову. Після проголошення суверенної України Державний центр УНР на еміґрації 1992 року передав повноваження УНР та атрибути державної влади УНР (прапор та президентські клейноди) новообраному Президентові України. В Україні Відкрили доступ до секретних документів НКВД, в яких є обставини загибелі тисяч жертв комуністичного режиму. В книзі „Українські лікарі“ (2009) зібрано дані про репресованих в УРСР 612 лікарів, 119 розстріляних лікарів.
Верховна Рада України прийняла (2002) закон України, в якому вперше визначено загальнодержавний статус НАНУ як вищої державної наукової організації України.
Проте дослідження мови, історії, літератури України надалі, як а УССР після знищення ВУАН, залишалися на останньому місці. Не вказували. на необхідність виправити злочинні порушення комуністичного режиму, відновити структуру Академії, розвивати в незалежній Україні репресовані і заборонені компартією проблеми українізації.
В цей час на місце партійних керівників ставили нових голів, міністрів, обласних адміністраторів і т.д. Не поставлено українського вченого-академіка очолювати Академію, яка працювала на потреби СРСР та знищення української нації, повернути їй традиції ВУАН в УНР і УССР. Поставленого партією 1962 році Б. Патона не відправили у відставку (може в Інститут електрозварювання).
Під керівництвом Б. Патона в Академії наук не відновили ні назви, ні структури з часів УНР, Української держави і перших років УССР. Академіки-українці та свідомі об’єктивні росіяни не змогли відновити об’єктивні суспільні науки, окремо виділити технічну, природничу академії. Україна втратила ядерну зброю, багато союзного значення підприємств, заводів. Б. Патон і президія не розглядали відкрито установи союзного значення, не провели ніякого реформування, не провели декомунізації НАНУ, яку відкрито не визнавав Б. Патон.
Після розпаду СРСР в Україні зроблено деякі зміни наукових установ, названо низку нових спеціялізованих академій. В АН України ліквідовано партійне бюро і відділ КГБ, частково повернуто українську мову. Обрано в Академію і поставлено директорами інститутів декількох українців патріотів. Повернено дату утворення ВУАН, але не повернули української назви ВУАН, тільки на місце „УРСР“ поставили „України“. В Европі на першому місці назви академії подають назву країни.
Повернувши дату відкриття академії, Б. Патон далі, як за комуністичного режиму, замовчував перші роки діяльності ВУАН, замовчував відкриття в жовтні 1941 року в окупованому Києві Української Академії Наук (УАН), яка була визнана Українською національною радою та міською управою. В УАН працювали короткий час близько 150 науковців. Президентом був обраний академік В.Плотніков. В 1943 році частина вчених еміґрувала на Захід.
В структурі НАНУ в списку „Галузі наук“, на першому місці, як за СРСР, залишаються в Україні математика, інформатика, механіка та ін., тоді як історія, література, мова та мистецтвознавство займають останні місця. Значно погіршилося фінансування Академії. В українській мові, часто з російським суржиком, стали замінювати українські терміни і слова сотнями англійських слів, неначе нав’язуючи англійський суржик.
Б. Патон не відновив зв’язків НАНУ з відродженим 1989 року НТШ, не визнавав наукового доробку українського НТШ.
Влада і суспільство не звертали уваги на те, що Б. Патон засуджував поведінку академіка Сахарова. Жодної критики комуністичного режиму за злочинні дії Б. Патон не висловив.
Найпрестижніший науковий журнал світу „Nature“ в кількох своїх матеріялах критично відгукнувся про сучасний стан НАН України. П’ять народних депутатів пропонували ліквідувати систему управління НАНУ через президію і замінити її Радою директорів науково-дослідних інститутів та інших наукових установ, організацій, підприємств. Вважали що сьогодні президія НАНУ є бюрократичною структурою зі штатом 280 осіб (2017 року), „функції якої зводяться до розподілу коштів Державного бюджету України, виділених НАН України, та контролю за діяльністю наукових установ“.
Президія при Б. Патоні не реаґувала на вимоги науковців і суспільства. У березні 2020 року, коли Б. Патон за станом здоров’я переважно залишався вдома, він не подав свою кандидатуру на ще одні вибори президента. В зв’язку з пандемією вибори відклали.
На виборах нового президента Академії 7 жовтня 2020 року обрано Анатолія Загороднього, фізика, директора Інституту теоретичної фізики ім. М. Боголюбова.
Сподівалися що новий президент, українець, почне необхідне складне реформування Академії, об’єктивно оцінить діяльність трьох партійних керівників, ліквідацію українських національних наук.
26 травня 2021 року відбулася сесія загальних зборів та вибори до НАН України.
Президент А. Загородній зазначив, що в основу розподілу вакансій покладено прагнення забезпечити пріоритетний розвиток фундаментальних наук, передусім на тих напрямах, де українські вчені мають результати світового рівня. Нічого не сказано про необхідність відновити в Україні пріоритетний розвиток українських галузей наук, які ліквідували більшовики в 1930 році і які не відродили повністю в Україні за 28 років очолювання Академії Б. Патоном.
Раніше в АН УРСР „обирали“ за погодженням з Компартією України. Тепер вибори називають демократичними, висунено більше кандидатів. Постановою президента створені експертні комісії відділень по виборах, визначено їх склад, доручено розглянути матеріяли висунутих кандидатів щодо відповідності їхніх спеціяльностей, скласти висновки по кожній кандидатурі і рекомендувати пріоритетних кандидатів для обрання. Отже академікам-виборцям для таємного голосування представляли вже „рекомендовані пріоритетні кандидатури“.
Таємним голосуванням обрано 30 академіків, 73 членів-кореспондентів та 27 іноземних членів НАНУ.
У Львові сподівалися що нарешті при зміні президента зміниться ставлення до вчених „галичан“, до НТШ. Обрано сім членів НТШ у Львові, відомих авторитетних українських вчених. Знову, як за Б. Патона, не обрали жодного науковця Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича, Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського, де вчені вносять значний вклад у розвиток українознавства.
При новому президенті українофоба и сепаратиста, академіка Петра Толочка увели в президію, в Комісію з підготовки нової редакції статуту Академії.
Нове керівництво НАНУ не подало відкритої інформації про відбір іноземних вчених для обрання академіками НАНУ. Виявляється, за Б. Патона обрано близько 100 іноземних академіків, однак у матеріялах НАНУ не було інформації про їх діяльність, науковий внесок, в статуті не визначені права і обов’язки іноземних академіків. За постановою А. Загороднього нові вибори іноземних членів проводилися „з урахуванням пропозицій відділень“. Не повідомляли та не обґоворювали відкрито внесок у світову науку і зв’язок з Україною 27 іноземних вчених, яких несподівано обрали академіками НАНУ. На сайті „Іноземні академіки“ подано тільки ім’я і прізвище, спеціяльність та фотографію, не вказано країну, місце роботи, досягнення, вік.
Не обрано жодного іноземного академіка до відділення історії, філософії та права, так як не обрали в НАНУ жодного вченого із львівських установ історії та археографії.
Після 30-річчя України потрібно з великим запізненням повернути назву „Українська національна наукова академія“, змінити запроваджену радянську структуру, необхідно повернути на перше місце дослідження, важливі для розвитку нової Української держави.