Союз українок (СУ) є однією з найвідоміших жіночих організацій України, яка розпочала свою діяльність ще у 1917 року та діяла до кінця 1930-их років.
У кінці 1980-их років у ході розвитку в Україні громадських рухів, почали відновлюватися жіночі організації, що в роки репресій припинили свою діяльність.
Навесні 1990 року на Львівщині відновив свою діяльність Союз українок як добровільна всеукраїнська жіноча громадсько-просвітницька організація.
Протягом року Союз українок відродився у Львівській, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській областях з метою об’єднання українських жінок у демократичному русі, захисту їхніх прав, досягнення гендерної рівности, спрямування творчих сил на утвердження в суспільстві національних ідеалів і духовної культури, виховання нового покоління української молоді, здатної будувати правову демократичну українську державу.
20-21 грудня 1991 року в Києві відбувся І Всеукраїнський установчий з’їзд Союзу українок, який прийняв Статут СУ, програму роботи СУ і визначив основні напрямки діяльности. З’їзд обрав на чотири роки Всеукраїнську координаційну раду, провід СУ. Головою було обрано Атену Пашко.
Розпочалося оновлення контактів з Міжнародною радою жінок (МРЖ). Україна мала в цій структурі членство до 1925 року. 20 березня 1999 року створено Українську національну жіночу раду, відбулось поновлення українського членства в МЖР. 5 жовтня 1992 року організацію було прийнято до міжнародного Альянсу жіночих організацій.
У Національному музеї історії України зберігається чимало цікавих документально-речових матеріялів, які ілюструють діяльність жіночої організації.
І Всеукраїнський установчий з’їзд Союзу українок“. Київ, 20-21 грудня 1991 року. (Фото з колекції Національного музею історії України)