Усі дахи будинків у поселенні Російсько-Висоцьке під Санкт-Петербургом – сірі, але дах торговельного комплексу „Ірень“ місцевого підприємця Дмитра Скуріхіна синьо-жовтий. „Я демонстративно став на бік України“, – каже Д. Скуріхін. Він перетворив фасад свого магазину на політичне висловлювання і, незважаючи на численні кари, не збирається мовчати чи їхати з країни. Д. Скуріхін розповів кореспондентам видання „The Village“, чому не переживає через написи „зрадник“ на „Ірені“.
Д. Скуріхіну 47 років. Він інженер-електромеханік, офіцер запасу. Підприємцем став 1996 року, 2009 року його обрали на п’ять років муніципальним депутатом Російсько-Висоцького.
У Дмитра п’ять дочок, старша нещодавно вийшла заміж, молодші навчаються у школі. Торговий центр „Ірень“ – за назвою річки у Пермському краї, звідки приїхали батьки Дмитра. На першому поверсі „Ірені“ – квітковий магазин, ремонт взуття та маленький спортзал, на другому – ательє, манікюр, перукарня, ігрова кімната. За фасадом будинку з написом „Мир Україні, свободу Росії“ – банкетна заля, де відбуваються весілля, поминки, сільські дискотеки. Поминки останнім часом замовляють особливо часто.
„Моя зброя – слово. Я намагаюся переконати односельців, що свобода, демократія, права людини, місцеве самоврядування, поділ влади – це шлях процвітання“, – каже підприємець.
Населення Російсько-Висоцького – близько 5,000 осіб. „Наш магазин виживає за рахунок того, що ми даємо у борг. Це люди, котрим до пенсії три дні, а грошей немає. Приходять за хлібом та картоплею. Продаємо нестандартними партіями. Наприклад, у селі є люди, які не можуть купити десяток яєць та купують чотири яйця. Це показник“, – відповідає Д. Скуріхін на питання щодо впливу на економіку Російсько-Висоцького.
Напис „Мир Україні, свободу Росії“ з’явився на його магазині у 2014 році, після анексії Криму. Потім було близько 200 політичних плакатів. Д. Скуріхін замовляє їх у тій самій фірмі, яка зробила йому жовту смугу для даху – назву не розголошує. Підприємець прикручує плакати на висоті шість метрів – на тій самій стіні, що й написи.
Плакати висять у середньому по дві-три години. Потім місцева адміністрація присилає працівника зі драбиною та поліцейських. Плакати знімають. Згодом Дмитра карають. Спочатку кари за „порушення благоустрою“ були 300 рублів, потім – 3 тисячі („Як сказала мені секретар адміністративної комісії: „Збільшили спеціально для вас, бо в області більше нікого за цією статтею не карають“). Остання кара була за новим законом про „дискредитацію армії“. 5 березня Державна дума ухвалила закон, за яким громадян можуть штрафувати за „дискредитацію армії“. А 6 березня Скуріхін повісив на своєму торговому комплексі плакат із розбомбленими у Харкові будинками та загиблою українською дівчинкою. У фейсбуці він написав : „Можливо, це моя остання публікація, про всяк випадок прощайте, друзі мої“.
Прощання було передчасним – Дмитра лише оштрафували на 45 тис. рублів. Причому не так за сам плакат, як за розповідь про нього в соціяльних мережах. Пізніше на активіста склали ще один протокол за тією ж адміністративною статтею. Скуріхін каже, що тепер його „настійно запрошують“ на складання третього протоколу і показує листування з поліцейським.
До Д. Скуріхіна, як одного з небагатьох публічних антивоєнних активістів, які не покинули Росію, реґулярно приїжджають журналісти. Нещодавно сюжети про нього знімали одразу ВВС, „Белсат“ та Stern.
Наприкінці березня активіст написав на фасаді назви атакованих українських міст. Потім він реґулярно доповнював червоний список.
Вночі 15 квітня троє невідомих написали на торговому комплексі „Зрадник“ та поклали перед входом купу гною. „Вони думали, що виставлять мене перед односельцями у поганому світлі. Вийшло навпаки. Проходить жінка: „Дімо, гній не чіпай, я сама заберу, мені для городу потрібен“. Або йду з відерцем жовтої фарби зафарбовувати написи – мене зупиняє старожилка: „Ти що, зібрався назви міст зафарбовувати?“ – „Ні, зрадника“. – „А, зрадника зафарбуй. А міста не чіпай“, – переказує розмову активіст.
Недавно невідомий чоловік на велосипеді наніс поруч із назвами міст слова „Зрадник“, „Виродок“, „Дебіл“.
23 січня 2021 року він поїхав до центру Петербурга на акцію на підтримку Олексія Навального. Там його затримали та заарештували на 20 діб. За три тижні Скуріхін обріс і вирішив не голитися, поки Путін при владі.
The Village, Meta Platforms Inc.
(Ці видання визнані владою Росії екстремістськими організаціями, діяльність на території країни заборонена.)