У книгарні серед розмаїття дитячої літератури одразу впаде у вічі веселий зайчик з великою капустиною на обкладинці „Мудрих казок“, які письменниця Людмила Бигич для онуків сама писала і сама малювала.
Казкарка мешкає у Кривому Розі. Перша книжечка, у яку ввійшли чотири казки під назвою „Незвичайні історії для дітей“, вийшла в США за підтримки місіонерського відділу “Велике доручення” церкви Віфанія у Сакраменто. Пізніше вийшла наступна книжка “Незвичайні крильця” в одному з видавництв Житомира. Водночас ще одна книжечка “Мудрі казки” побачила світ, яку сьогодні можна побачити на полицях книгарень. У 2015 році спільно з сестрою (і вона казкарка-художниця) також у Житомирі видала книгу казок „Напи-сали і намалювали сестри Миколайчук“ (це їхнє дівоче прізвище).
Книжка Людмили Бигич
Письменниця і художниця Л. Бигич вже створила 118 своїх казок, написала декілька фантастичних оповідань, дописує містичну книгу про козаків. А шиє авторські ляльки, вишиває та плете.
Л. Бигич ілюструвала літературно-художній журнал „Люблю + Слово“, книги Миколи Колесника та Ганни Москаленко.
Уся родина Бигичів – це творчі обдаровані люди. Її батько, сільський музика, грав віртуозно на трубі і керував духовою оркестрою. Сама вона родом із села Лучин Житомир-ської области.
Першу виставку картин Л. Бигич організувала разом із своєю сестрою Надією та художником Юрком Гудзем в Українському домі в Києві, й вона називалася “Зона полинових сновидінь”. А потім були виставки і в Києво-Печерській лаврі, персональна в міській ґалерії Кривого Рогу. Були виставки разом з донькою Анжелі-кою і сином Віталієм, котрі також стали художниками.
У Л. Бигич – близько 3,000 картин, які зберігаються в домашніх колекціях США, Швеції, Німеччини, Франції, Австрії та інших країн.
Вона малювала квіти і рослини, з якими виросла, які їй були знайомі з дитинства. Серед села, біля річки, зеленіла левада. Це було для неї особливе місце. Там цвіли навесні черемха та ліщина, а земля майоріла весняними синіми пролісками, червоним рястом, білими вітряницями та фіолетовими духмяними фіалками. Увесь вільний час дівчина перебувала серед квіткового розмаїття, придивляючись та милуючись різнокольоровими метеликами та бабками, жучками та іншими дивакуватими істотами, які населяли пагорб левади. Пізніше, уже в зрілі роки, цей нажитий багаж знань, безмежна любов до природи і підштовхнули її до малювання всього того, що вона бачила і серед чого виросла.
Кам’янець-Подільський