Євдокія, Кирило і Максим Апілати з села Грушківки на Черкащині зіграла непересічну ролю в історії Холодного Яру. Про Дусю Апілат багато хто знає завдяки роману „Чорний Ворон“, а про її братів мало хто чув, хоча вони були достойні того, щоб про них пам’ятали.
В книзі Романа Коваля „Коли кулі співали“ на основі досліджень грушківського краєзнавця Івана Березюка написано, що Дуся Апілат була козачкою кінної сотні Холодного Яру, була відчайдушною і сміливою, брала участь у багатьох боях, її побоювалися навіть чоловіки. Мала густе чорне волосся, заплетене в товсту косу, яке з трудом заправляла під папаху, після поразки Визвольних змагань виїхала з чоловіком на Далекий Схід і повернулася в село в середині 1930-их років, грала на гітарі українські народні пісні, померла в 1970-их роках.
Я неодноразово спілкувався з її внучатими племінницями і хочу доповнити ці свідчення. На Далекому Сході Дуся не була, вони разом з чоловіком Платоном Темним виїхали до міста Славути Хмельницької області, в Грушківку повернулись перед Другою світовою війною. Чоловік Євдокії напевне також був повстанцем, його брата Івана, який залишився в Грушківці, в 1938 році розстріляли за участь в „холодноярской банде Зинькевича“.
Про її братів Кирила і Максима в книзі „Коли кулі співали“ написана некоректна інформація. Їх дійсно вбили чекісти, але за зовсім інших обставин, і рядовими членами холодноярської організації вони не були, займали значно вище становище. Про це свідчить кримінальна справа на них 1921 року, що зберігається в архіві СБУ. Виявляється, що Максим Апилат в 1921 році вів переговори зі знаменитим Центральним українським повстанським комітетом від імені Холодноярської військової організації, а його брат Кирило взагалі був одним з її отаманів. У знайденому документу від 17 листопада 1921 року зазначено, що „Апілат Максим був назначений Церковною Радою уповноваженим з Українізації церкви Чигиринського повіту“. Апілат Кирило „брав участь в бандах у Холодном Яру“.
Високий статус Кирила Апілата в Холодноярській військовій організації засвідчує і його підпис під знаменитим „Начерком проекту Державного законоладу для Української Трудової Республіки, складеним у „таборі Гайдамаків-повстанців в Холодному Яру на Чигиринщині, Мотроненський монастир, червень 1919 року“. Тоді за Раду Старшин унікальний документ підписали Гнат Зінкевич (отаман), Олекса Кваша (осавул) і Кирило Апілат (значковий).
Його брат Максим також відігравав значну ролю в суспільному житті України. Згадана в тексті Церковна рада – це тимчасовий керівний орган Української Православної Церкви, створений на початку грудня 1917 року з метою вийти від впливу Москви в церковних справах. Рада діяла при Софійському соборі в Києві. До складу Ради входили представники духовенства та вірних зі всієї України, це було тодішнє намагання отримати Томос для Української Церкви.
Згаданий в тексті Центральний український повстанський комітет — підпільний військово-політичний центр з керівництва антибільшовицьким рухом опору на території Української СРР, остання серйозна спроба змінити державний устрій України в 1920-их роках. Був створений 18 березня 1921 року у Києві, в його завдання входило забезпечення підготовки, початок та розвиток загально-українського повстання проти більшовицького режиму. Кінцева мета — відновлення суверенної Української Народної Республіки. Політично повстанський комітет орієнтувався на уряд Симона Петлюри. Для військово-оперативного керування повстанням на польському боці кордону в Тарнові був створений Повстансько-партизанський штаб під керівництвом Юрка Тютюнника. Коли всю підготовчу роботу було остаточно пророблено, ЦУПКОМ збирався переїхати з Києва до Холодного Яру, що повинен був стати центром повстання. Тут же збирався перебувати і штаб повстанської армії Тютюнника. Представником ЦУПКОМ в Холодноярській військовій організації був призначений відомий поет, громадський і військовий діяч Григорій Чупринка. Пізніше через популярність Чупринки серед патріотичних кіл його прізвище взяв за підпільний псевдонім генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич.
Перед самим переїздом потужна підпільна організація була розгромлена чекістами, її члени заарештовані і розстріляні. Були розстріляні Кирило Апілат (36 років), Максим Апілат (28 років), секретар геофізичної секції Академії Наук Макарій Суходольський (36 років, один з засновників ЦУПКОМ), Григорій Чупринка (42 роки), багато інших молодих і талановитих синів і дочок України. Євдокія (Дуся) Апілат також була заарештована, але її провину тоді довести не вдалось.
Черкаси