Українські сили оборони станом на 5 жовтня загалом звільнили від російських загарбників 1,534 населені пункти, у тому числі 483 в Харківщині. Росіяни втратили будь-яку ініціятиву на всій лінії фронту, крім Бахмутського напрямку. На Херсонщині й Харківщині ЗСУ женуть їх настільки швидко, що ворог не встигає закріпитись і вибудувати лінію оборони. Зага-лом, Хар-ків-ську область вже звільнено на 95 відс.
2 жовтня президент Володи-мир Зеленський повідомив, що ЗСУ повністю зачистили місто Лиман Донецької области. 4 жовтня над деокупованим містом офіційно підняли український прапор.
Це невелике, але стратегічно важливе для обох сторін місто. Деокупація Лиману – це крок до звільнення Донбасу і можливість піти далі – на Кремінну та Сєвєродонецьк у Луганській області.
Міністер оборони США Ллойд Остін назвав звільнення Лиману визначною подією. „Лиман служив росіянам лінією постачання, і вони використовували ці маршрути, щоб перекидати людей та матеріяли на південь і на захід. А без цих маршрутів буде складніше“, – сказав Л. Остін.
Успіхи українських військових відзначив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберґ. В інтер-в’ю телеканалу NBC він наголосив, що українці „здатні відтіснити російські війська завдяки мужності, хоробрості, навичкам, але, звісно, і завдяки сучасній зброї, яку надають США та інші союзники“.
Представник Східного угруповання ЗСУ Сергій Череватий, говорячи про російських військових, які перебували в Лимані, зазначив, що частину з них фізично знищено, частину взято в полон, а частина змогла певними колонами або малими групами вийти. Зараз якась частина з них намагається займати оборону в Кремінній. Водночас точної кількости полонених і вбитих він не назвав.
С. Череватий 1 жовтня заявляв, що російська армія біля Лимана в оточенні, а близько 5 тисяч росіян – „у котлі“, а „населені пункти Ямпіль, Новоселівка, Шандриголове, Дробишеве, Ставки – звільнені“.
Він додав, що ЗСУ взяли село Торське, яке розташоване за 22 км на північ від Кремінної.
С. Череватий розповів, що оборона Лиману була потужною, її тримала професійна російська армія. Зокрема, йдеться про підрозділи 20-ї гвардійської загальновійськової армії, зокрема, 752-й гвардійський мотострілецький полк, що дислокується у місті Валуйки Бєлгородської области. Це той самий полк, що штурмував місто Ґрозний на початку Першої чеченської війни. Там же діяли підрозділи морської піхоти Балтійської фльоти РФ.
Разом із реґулярними російськими частинами на лиманському напрямку воював сформований під еґідою російського „Союзу добровольців Донбасу“ загін під назвою „Російський леґіон“ (він же „БАРС-13“), а також підрозділи мобілізованих мешканців Луганська під прапором так званої „ЛНР“.
„Вони були доволі затяті і чинили опір, але воля, героїзм і навченість наших військових – піхоти, десантно-штурмових військ, військ Нацґвардії, сил ТРО дозволили зламати опір і нав’язати свій хід бою“, – розповів С. Череватий.
Після звільнення Лимана й Борової ЗСУ продовжили рух на схід і розпочали звільнення Луганщини, 4 жовтня перерізали дорогу Кремінна – Сватове та продовжили наступ на Кремінну із півдня і на Лисичанськ з боку нафтопереробного заводу у Верхньокам’янці. Крім того, їм вдалося розвернути свій удар і на південь, повністю відкинувши ворога зі Спірного.
Мапа бойових дій на півночі Херсонщини. Голубим кольором позначені терени, звільнені ЗСУ протягом минулого тижня. (Мапа: deepstate.live)
На схід від Борової ЗСУ пройшли вже половину дистанції в напрямку Сватового, яке незабаром може опинитися в оперативному оточенні із півдня, заходу та півночі. Саме з півночі на перерізання траси зі Сватового до Росії рухається куп’янське угруповання ЗСУ, яке покищо зустрічає найбільший опір з боку ворога.
У Східному угрупованні ЗСУ повідомили, що взяли село Торське дорогою до Кремінної та вражають вогнем підрозділи противника, що перебувають у Кремінній.
Одночасним контрнаступом на кількох ділянках ЗСУ створили такий тиск, що унеможливили перекидання підмоги загарбникам у критичні точки. На фронті в росіян гостро бракує досвідчених військ, а свіжомобілізовані не здатні зупинити переможну ходу ЗСУ.
Президент України Володимир Зеленський оголосив, що звільнення українських земель продовжиться: „Росія влаштувала фарс на Донбасі, який хотіла подати начебто „референдум“. Щось зображували, водили автоматників по домівках, носили папірці, пропаґандисти все це знімали в тій частині Донбасу, яку вони контролювали. А зараз там український прапор“.
На Херсонщині 1 жовтня українська армія продовжила контрнаступ на південь одразу в кількох напрямках уздовж Дніпра та Інгульця. За кілька днів спочатку вдалося прорвати оборону в районі Золотої Балки. Після цього ворог ще намагався стримати війська в районі Новоолександ-рівки, однак уже 3 жовтня ЗСУ були в Дудчанах, які тривалий час були опорним пунктом для загарбників. 4 жовтня ЗСУ продовжили рух уздовж Дніпра з метою вийти до Берислава та Козацького, що навпроти Нової Каховки.
Одночасно інша група штурмувала російські війська в районі Чкалового, Чарівного і Степного. Саме цей удар створив реальну загрозу для усіх загарбників, які окопалися північніше між Інгульцем та Дніпром. Росія-ни побігли, залишивши добре підготовлені позиції в Давидо-вому Броді, Великій та Малій Олександрівках. За ними посипався фронт по всьому Інгульцю – аж до Снігурівки. Ті частини російських військ, які все ще залишаються на Миколаїв-щині з правого берега Інгульця та на південь від Снігурівки, можуть не встигнути відступити до Херсона, до якого звідти 40 кілометрів. Адже ЗСУ пішли на прорив ще в одному місці – в напрямку на Музиківку, під якою розбили 108-й ґвардійський десантно-штурмовий полк і підійшли до Херсона на відстань до 10 кілометрів.