Після евфорії звільнення 35 українських полонених, фактично політичних в’язнів Москви, та радісних представлень з’єднання сімей приходить час робити певну політичну та раціональну аналізу, яка не применшує важливості самої події, а також заслуги Президента Володимира Зеленського у цьому. Західна преса подала обмін як передання головних в’язнів Олега Сенцова за Володимира Цемаха. Тому‚ мабуть‚ слід розглянути звинувачення проти цих двох, а також інших українських полонених.
За поданням навіть російських засобів масової інформації О. Сенцов‚ український кінорежисер, сценарист, письменник який‚ був активним учасником Революції Гідности‚ весною 2014 року повернувся до Симферополя, де постійно проживав, та почав займатися організацією мітинґів та постачанням продуктів та іншого необхідного українським воякам у Криму. 10 травня 2014 його затримали у Симферополі російські силовики.
В. Цемах‚ колишній начальник протиповітряної оборони так званої „ДНР”, служив в 1-ій Слов’янській бриґаді. У 2014 році перебував на позиціях в районі міста Сніжного в момент знищення літака Boeing 777, через що став головним фігурантом у справі про збиття маляйзійського літака.
Тобто дві дуже відмінні постаті. Один – кінорежисер‚ який приносив харчі українським воякам на Криму. Другий – російський солдат або суроґат, якого підозрівають у причетності до вбивства 298 пасажирів маляйзійського літака.
Олександр Кольченко, археолог та активіст профспілок‚ був затриманий у Криму разом з О. Сенцовом за подібну діяльність.
Усі полонені українці фактично були політичними в’язнями‚ яким закидали „намагання” займатися терористичною діяльністю без кримінального наслідку чи жертв або антиросійську діяльність під час війни у Чечні, тобто діяльність 20-річної давнини.
Рівности між полоненими немає. Можна би сказати, що при цьому обміні Володимир Путін переміг. Він вимагав‚ щоб В. Цемах був включений в обмін. Українська сторона вказала на цю вимогу як на доказ причетности Росії до злочину, але врешті погодилася на обмін. До речі, хоча фактично подавали, що допитування пройшло з голяндської сторони, невідомо ще які будуть претензії за його звільнення від Голяндії, Австралії чи Маляйзії, яких громадяни також загинули. Голяндія заявила, що вимагатиме від Росії екстрадиції В. Цемаха, а Росія сказала, що дасть нагоду його переслухати. Це останнє дуже неймовірне.
Між в’язнями‚ звільненими Україною‚ були Кирило Вишинський – журналіст‚ який працював в Україні для російської державної аґенції новин „Новості”, і двоє вояків України Максим Одінцов і Александер Баранов‚ які перейшли на сторону Росії при її вторгненні у Крим.
Два останні явно військові зрадники, а К. Вишинський як журналіст для державної служби Росії, де немає незалежної преси‚ тим більше як журналіст державної преси і‚ правдоподібно‚ аґент російських спецслужб. Всі три заслуговували‚ мабуть‚ найгіршого покарання. К. Вишинський бравурно заявив‚ що повернеться в Україну на судовий процес. Побачимо.
При всьому є друга сторона‚ яку фактично мало хто наголошує.
Україна як цивілізована демократична держава рахується з життям кожної людини‚ тому‚ мабуть‚ пішла на найдальші поступки, щоби звільнити своїх фактично невинних громадян. Москва керується іншими критеріями. Хтось може сказати‚ що це слабкість України, але мені здається‚ що бути цивілізованою, демократичною державою яка піклується про захист своїх громадян, є сильною стороною України.
Аскольд С. Лозинський‚
Ню-Йорк