Головне завдання президентських виборів в Україні – ґарантувати чистий виборчий процес, результати якого вважатимуть справедливими більшість українців, вважає політолог Джеймс Шерр, який досліджує українську політику.
В інтерв’ю „Голосові Америки” Дж. Шерр наголосив на позитивних ознаках першого туру голосування 31 березня, але підкреслив важливість справедливих виборів, щоб сама Україна визнала переможця і щоб не було внутрішніх протистоянь, якими могла б скористатися Москва. Дж. Шерр, який зараз є старшим співробітником Естонського інституту у закордонних справах, раніше очолював програму досліджень Росії та Eвразії Королівського інституту міжнародних справ Chatham House у Лондоні.
– Чому, на вашу думку, так багато українських виборців у першому турі виявилися готові голосувати за кандидата, якого так мало знають?
– Тому що знову й знову в Україні, де очікували великих змін, ті зміни не відбувалися. Навіть коли з’являлися нові обличчя, то у пересічних українців складалось враження, що вони грали старі ігри. Як фахівець, який розмовляє з фахівцями, я можу сказати, що за Порошенка відбулися важливі структурні реформи і певні досягнення, але треба додати, що пересічні люди цього не відчули.
Не змінилася культура влади, і це ключова проблема. Не змінилася система, заснована на поєднанні особистих і державних інтересів, влади і грошей, а також домішок злочинности. Пересічна людина сприймає це як свавілля, зловживання владою на усіх рівнях. Це не змінилося. Тому, коли виборець побачив когось, хто про це каже, є привабливим і, я б сказав, розумним, комедіянтом, але не кловном, який є людиною поза тими колами, то, звичайно, за нього голосуватимуть.
І я додам ще одне. Якщо ви візьмете собі за виборче гасло слова ,,Aрмія, Віра, і Мова”, і якщо таким чином ви натякаєте, що ті, хто говорить в Україні російською [мовою], є громадянами другого ґатунку, то вони за вас голосувати не будуть, якими б не були їхні погляди стосовно Росії чи дій Кремля. Я маю на увазі, що використання цього конкретного гасла в кампанії мало неґативні наслідки, бо воно ще більше поляризувало країну.
– То чи варто турбуватися застереженнями тих, хто вказує, що про наміри Володимира Зеленського мало що відомо?
– Кожна розумна людина тут вимушена бути непевною. Найм’якіше, що можна сказати про нього, – це те, що він ще не зовсім сформована особа. Він щоразу більше роз’яснює позиції. Вони з багатьох оглядів мають цілком розумний вигляд. Подекуди вони наївні і часом викликають запитання. Але я б сказав те саме і про позиції Юлії Тимошенко, які лунали під час кампанії, у питаннях закордонної політики, стосовно війни, економіки тощо.
Тим часом заяви, оприлюднені Зеленським, самі собою не подають доказів для тих людей, які переконані, що він – проста маріонетка. Я не стверджую, що він маріонеткою не є, але це не випливає з того, що він заявляє про свої політичні наміри. Стосовно того, хто такий Зеленський, нам треба бути агностиками. Анатолій Гриценко правильно каже, коли наголошує, що нам треба бачити, яка у нього буде команда. Дехто з тих людей може бути цілком нормальним. Але деякі запитання залишаються без відповідей.
– Отже, ви не вважаєте, що, вибираючи між Порошенком і Зеленським, українці вирішують питання життя і смерти України як держави?
– Ні. Я так не вважаю, бо моє найбільше побоювання у тому, що ми досі не впевнені, наскільки чесним буде увесь процес до кінця. Я переживаю. Усім треба переживати. Але я переживаю менше, ніж дехто, бо я впевнений в Україні більше, ніж дехто. Насамперед тому, що у жовтні будуть парляментські вибори, і можна сказати, що вони важливіші, ніж президентські. Ми маємо дуже активне громадянське суспільство. Ми маємо країну, яку, на мою думку, вже неможливо втиснути в російські пляни для реґіону, і країну, яка безжалісно покарає будь-якого президента, який піде на небезпечні компроміси з Росією… Це не так, як у Росії, де, ставши президентом, можна робити, що заманеться.
Не варто самозаспокоюватися і розслаблятися. Йдеться про Росію. Я не вважаю, що Росія має на меті зробити президентом України проросійську особу. Я вважаю, що завдання Росії зараз і завжди було в тому, щоб зробити Україну некерованою. Росія зацікавлена в нестабільності, і тому Росія не зацікавлена у тому, щоб це був чистий, впорядкований процес із результатами, які визнає ціла країна. І це теж варто мати на увазі. Я на цьому наголошую. Тут є чимало чинників непевности. Якщо з якоїсь причини ми отримаємо результат, який не визнає половина країни, якщо це дуже розлютить цю половину країни, то ми не можемо виключити, що Росія не використає таку ситуацію, щоб більше розпалити конфлікт або щоб надалі дестабілізувати ситуацію, і це додатковий чинник.
– Які перші кроки наступного президента, якогось із двох теперішніх кандидатів, покажуть, що від нього можна очікувати?
– Що ми очікуємо від пана Зеленського? Йому негайно потрібна команда і швидке визначення пріоритетів: ключових кроків, на які він готовий. В одному з останніх інтерв’ю він назвав кілька речей. Якщо він виконає обіцянки, пов’язані з реформою судочинства, з передачею деяких повноважень від СБУ та МВС до інших відомств, – якщо він це зробить, то матиме час і можливість продумати й здійснити інші важливі справи. Але якщо він піде не тією лінією, про яку говорить, то нестабільність у країні дуже можлива. Я б зараз не робив великі ставки, але в разі перемоги Зеленського ми побачимо впродовж місяця, чи є він тією особою, якою прагне себе показати.
– Чи можна припустити, що на Заході краще знають, хто такий Порошенко, і віддавали б перевагу веденню справ саме з ним, прагнучи стабільности?
– Ніхто на Заході не хоче нестабільности. Це однозначно. Але мало хто на Заході хоче стагнації, і мало хто на Заході буде готовий визнати відверто сфальсифікований виборчий процес. Я не думаю, що правильно було б наполягати, що західні уряди твердо підтримують Порошенка. Вони хочуть чистого процесу. Є такі, хто принаймні вважає, що з президентом Порошенком ми можемо бути впевнені, що він буде чітким партнером у справах, які важливі для ЕС, і в комплексі справ, пов’язаних з Росією.
Зеленський – це незнаність. Але, якщо Зеленського оберуть, я вас запевняю, що наступного дня усі ключові західні партнери намагатимуться встановити позитивні, конструктивні відносини з ним. І в цьому я можу бути досить впевненим.