Президент Росії Володимир Путін 31 травня підписав указ про присвоєння 41 летовищу імен осіб, які мають особливі заслуги перед вітчизною. При цьому він зробив вигляд, що не знає про те, що деякі летовища вже мають назви осіб, особливо заслужених перед вітчизною.
Так, летовищеві „Симферопіль“ надано ім’я художника Івана Айвазовського, хоча 14 травня 2015 року Верховна Рада України присвоїла цьому летовищеві ім’я радянського пілота кримськотатарського походження Амет-Хана Султана. Провідник кримськотатарського народу, народний депутат України Мустафа Джемілєв негайно заявив, намір російської влади назвати летовище ім’ям І. Айвазовського не має жодного значення, оскільки після деокупації півострова летовищеві повернуть колишню назву.
Чи ж Амет-Хан Султан, Герой Радянського Союзу, видатний воїн-авіятор, не був особливо заслуженим для держави, яку намагається відродити В. Путін? І саме він має історичне право на увічнення у назві летовища. Як названі в указі авіятори та космонавти Володимир Кокінакі, Олександр Покришкин, Валерій Чкалов, Віталій Севастьянов, Андрій Ніколаєв, конструктори Сергій Корольов, Андрій Туполєв. Але В. Путінові стала на заваді національність пілота.
В указі відчутні ще дві імперські тенденції В. Путіна. Перша – прагнення приєднати сучасну Росію та її правителів до імперських династій. Летовища названі на честь Петра І, Єлизавети Петрівни, Катерини ІІ, Миколи ІІ. І серед них – летовище ім. Княгині Ольги у Пскові. У літописах є суперечливі згадки про її похождення з села поблизу Пскова, але незаперечним є те, що вона була київською княгинею. Знову В. Путін опинився в чужому городі?
Не можна забути й того, що ряд заслужених осіб стали жертвами тієї самої партії і каральної системи, до якої належав сам В. Путін і розпад якої він назвав катастрофою. Геолог Микола Урванцев у 1938-1945 роках був в’язнем таборів Карлаґу і Норільськлаґу, основоположник якутської літератури Платон Ойунський був арештований 1938 року і помер у Якутській тюрмі 31 жовтня 1939 року, за ґратами побували С. Корольов і А. Туполєв.
Твори письменника Федора Абрамова друкували не в СРСР, а у Лондоні, як і твори чукотського письменника Юрія Ритхеу, котрий намагався виїхати до США, друкували у ряді країн Европи. Звісно, жертви більшовицького режиму заслуговують на визнання, але не від В. Путіна і саме як жертви, а не „особливо заслужені“, бо режим не дав їм можливости для повного розкриття їхніх обдарувань.
Окремою групою стоять назви летовищ на честь діячів, „особливо заслужених“ у сфері нафтогазодобування – міністрів та керівників цієї галузі. Серед них Іван Ґубкін, Фарман Салманов, Віктор Муравленко, Микола Лємаєв. І щоб вдовольнити інтеліґенцію, названо летовища на честь співаків Володимира Висоцького, Дмитра Хворостовського, поетів Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, письменника Антона Чехова, критика Вісаріона Бєлінського та інших. Важко збагнути, чим же вони прислужилися авіяції? А от В. Путінові та його оточенню прислужилися швидким збагаченням.