18-19 серпня Україну відвідав з дводенною офіційною візитою Прем’єр-міністер Ізраїлю Беніямін Нетаньягу. В наших традиційно уважних до українсько-ізраїльських стосунків колах відразу ж знайшлися незабуті конспірологічні версії. Мовляв‚ бач – не їхав‚ не їхав‚ а коли українці дружно обрали президентом своєї країни єврея‚ то негайно приїхав; відтепер чекаймо біди – будуть нами керувати сіонські мудреці. Оливи у вогонь таких настроїв піділляла в момент зустрічі біля літака ізраїльська Перша леді Сара Нетаньягу‚ сердито кинувши на землю кусник українського короваю. Тут уже що скажеш? Очевидне зневажання нашого національного звичаю.
Біди завжди треба чекати‚ коли суспільство‚ як от українське‚ покраяне вздовж і впоперек політично‚ релігійно‚ мовно‚ і це – не тільки з причини вічного російсько-імперського вгризання в тіло нашої нації‚ але величезною мірою ще й тому‚ що сама вона щось довго‚ щось задовго не спромагається видвигнути з-поміж себе великого провідника‚ здатного збудити в ній спасенну доцентрову силу‚ консолідувати її мислячий прошарок‚ підняти народну масу на рівень самоорганізації і самоповаги.
Тому й набиралась у цих останніх президентських виборах ціла отара кандидатів.
Збігає друге десятиріччя ХХІ ст‚ а Шевченкове слово залишається актуальним: „І день іде‚ і ніч іде. І голову схопивши в руки‚ дивуєшся‚ чому не йде Апостол правди і науки…“.
А може‚ Бог має щодо України якийсь інший плян для її порятунку? Як казав один давній християнський мислитель‚ нація – це не те‚ що ми про неї думаємо в часі‚ а те‚ що Бог думає про неї у вічності.
Справді‚ прем’єр Б. Нетаньягу останній раз приїздив до Києва в далекому 1999 році. За цей же час Москву він відвідував понад 10 разів. Але в цьому є вповні зрозуміла політична логіка: в Ізраїлі замешкує понад мільйон російськомовних єврейських репатріянтів з республік колишнього СРСР. Погодьмося‚ їхні голоси щось таки значать під час виборів. Значать й особисто для Б. Нетаньягу‚ одного з найвидатніших і найпослідовніших політиків сучасного Ізраїля. Вся його біографія – самовіддане служіння своїй батьківщині. Син професора і сам високоосвічений інтелектуал‚ з дипломами Масачусетського технологічного інституту та Гарвардського університету‚ він захищав рідну країну зі зброєю в руках‚ включно з героїчним‚ описаним у багатьох книжках визволенням пасажирів захопленого терористами
літака; керував політичним відділом Посольства Ізраїля у Вашінґтоні‚ представляв свою державу в ООН. У 1988 році обраний депутатом Кнессету від „Лікуду“ (в перекладі – „Солідарність“)‚ у зформованому цією партією уряді зайняв пост Міністра закордонних справ. Відтоді почався його бурхливий політичний злет: у 1993 році Б. Нетаньягу очолив „Лікуд“ і парляментську опозицію‚ у 1996-му переміг у прямих виборах і став дуже успішним прем’єром‚ домігшись значного зменшення бюджетного дефіциту і збільшення закордонних інвестицій в ізраїльську економіку.
Добре знаємо‚ що Ізраїль живе в умовах безперервної боротьби за виживання і територіяльну цілісність‚ залишаючись‚ всупереч тяжким обставинам‚ острівцем демократії і добробуту на всьому Близькому Сході. Однак‚ питання миру та війни роблять вкрай напруженою і його внутрішню політику. Як і скрізь у світі в подібному випадку‚ на владу в Єрусалимі претендують і „яструби“, і „голуби“. Історична пам’ять євреїв зберігає в собі великі застереження щодо слова „націоналізм“‚ тим часом саме тут‚ у цьому понятті, проходить лінія між перспективою життя і перспективою небуття. У своїх багатьох книжках Б. Нетаньягу тлумачить націоналізм як „центральну рушійну силу“ і запоруку захисту держави і нацїї.
У квітні цього року в Ізраїлі відбулися позачергові парляментські вибори‚ але „Лікуд“ дістав на них лише 35 мандатів з усіх 120. Б. Нетаньягу вже п’ятий раз очолив уряд‚ та все ж‚ за всього свого величезного досвіду‚ так і не зміг зформувати коаліційну більшість. Тому 17 вересня знову відбудуться позачергові вибори до Кнессету.
Очікується‚ що цього разу вони будуть особливо напруженими у зв’язку з тим‚ що Генеральний прокурор Ізраїлю Авихай Менделблит має намір звунуватити Б. Нетаньягу у нечесності і зловживанні суспільною довірою. Зокрема йдеться про дорогі подарунки‚ котрі Б. Нетаньягу прийняв з рук голівудського продюсера Арнона Мілчена. Сам Б. Нетаньягу відкидає ці підозри‚ вважаючи їх „полюваням на відьом“ з боку лівих політиків та відповідних засобів масової інформації. Отож не виключено‚ що подальша політична кар’єра цього справді історичного діяча може виявитися під загрозою.
У цьому світлі можемо й розглядати теперішню візиту Б. Нетаньягу до Києва. Так‚ вона безперечно виявиться корисною ля України і персонально для Президента В. Зеленського. Обидві держави роблять позитивні зустрічні крок. Ще минулого року було досягнуто Угоду про зону вільної торгівлі між Україною та Ізраїлем. У теперішніх переговорах‚ як повідомив В. Зеленський‚ ішлося про поглиблення співробітництва‚ зокрема на стратегічних напрямках української політики – в питаннях національної безпеки і захисту територіяльної цілісности України. У цьому розумінні Ізраїль може подати Україні особливо цінну науку.
Достойно підкреслення‚ що Президент В. Зеленський закликав Ізраїль визнати Голодомор в Україні 1932-1933 років геноцидом.
Але і для Б. Нетаньягу візита до Києва може істотно допомогти йому під час вересневих виборів до Кнессету. Вихідців з України в Ізраїлі‚ звісно ж‚ менше‚ ніж з Росії і решти СРСР‚ та все одно немало – кажуть‚ що їх принаймні пів мільйона. І вони не байдужі до України та її долі. Більше того‚ сьогодні далеко не всі вихідці з Росії в питанні війни на українському сході стають на бік аґресора. Володимир Путін і в самій Росії повільно‚ але невпинно втрачає авторитет і вплив‚ то й в очах зовнішнього світу йому вже не довго залишатися хвацьким „мачо“.
Щодо витівки Першої леді Ізраїля на летовищі під час прибуття до Києва‚ то цьому передували деякі події‚ котрими можна якось пояснити її некоректний вчинок. Виявляється‚ що ще в літаку пані Сару Нетаньягу обурило не найкраще облуговування‚ тому з літака вона вийшла знервованою. Колишній консультант Б. Нетаньягу Бернні Брискін у розмові з журналістами розповів‚ що пані Сара вже не один раз виказувала на людях свою неврівноваженість‚ і не один раз це шкодило її знаменитому чоловікові‚ зокрема під час виборів.
Але це вже Нетаньягова родинна проблема‚ а не наша.