ГAҐА‚ Нідерлянди. – Міжнародний суд ООН 8 листопада оприлюднив повне рішення щодо визнання юрисдикції суду у справі щодо порушення Росією двох конвенцій – про боротьбу з фінансуванням тероризму та про заборону всіх форм расової дискримінації. Суд ООН розглядатиме позов України проти Росії через порушення двох конвенцій.
У червні цього року відбулися усні слухання щодо того, чи має суд юрисдикцію на розгляд цієї справи. За ініціятиви Росії суд проаналізував, чи дотрималась Україна необхідних процедур при поданні позову і чи має він право його розглядати. Рішення суду було прийняте 13 голосами проти трьох стосовно конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму і 15 проти одного стосовно конвенції з подолання дискримінації.
Тепер судді розглядатимуть справу по суті. За результатами розгляду, суд може призначити відшкодування, або репарації.
Команду українських юристів та дипломатів на чолі з заступницею Міністра закордонних справ (МЗС) Оленою Зеркаль, яка представляла позицію України у суді, привітали з перемогою.
„Це революційна перемога. З неймовірною перевагою по голосах. Суду над Росією бути“, – написав заступник Міністра розвитку економіки Тарас Качка, який раніше займався цим позовом.
Позов до Міжнародного суду ООН Україна подала 16 січня 2017 року, аби притягти Росію до відповідальности за підтримку тероризму і дискримінацію під час її аґресії проти України.
Україна стверджує, що Росія порушує конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму – надає зброю та інші види допомоги незаконним збройним формуванням, які вчинили низку актів тероризму на території України.
МЗС пояснило, що надання озброєння бойовикам на Донбасі призвело до збиття літака рейсу MH17 Маляйзійських авіоліній, обстрілів житлових районів Маріюполя та Краматорська, знищення пасажирського автобуса неподалік від Волновахи, вибуху під час мирного зібрання в Харкові.
У рамках цього ж позову Україна стверджує, що Росія порушує іншу конвенцію ООН – „Про ліквідацію всіх форм расової дискримінації“. Росію звинувачують у кампанії дискримінації щодо неросійських громад, які проживають на окупованій території Кримського півострова, зокрема етнічних українців і кримських татар.
Проявами цієї кампанії Україна вважає проведення у 2014 році „референдуму“ у Криму, заборону діяльности Меджлісу кримськотатарського народу, тиск на засоби масової інформації, обмеження викладання українською та кримськотатарською мовами, хвилі зникнень, вбивств, самовільних обшуків, затримань.
Разом із позовом Україна попросила Суд ООН винести тимчасове рішення і зобов’язати Росію забезпечити ефективну контролю за своїм кордоном, припинити постачання зброї до України та підтримку незаконних збройних формувань, а також утриматися від подальшої етнічної дискримінації в Криму.
У міжнародній практиці розгляд позову може тривати роками, а якщо є загроза життю та здоров’ю людей або порушенню їхніх прав, то суди можуть ухвалювати тимчасові рішення. Такі рішення мають виконувати відразу після ухвали. У випадку українського позову, то тимчасове рішення по ньому Міжнародний суд ухвалив ще 19 квітня 2017 року. Тоді суд зобов’язав Росію у Криму забезпечити дотримання прав кримських татар, дозволити діяльність Меджлісу кримськотатарського народу і забезпечити доступність освіти українською мовою. Росія цей припис не виконала.
12 червня 2018 року Україна у меморандумі до Міжнародного суду ООН додала вимогу до Росії виплатити фінансову компенсацію за втрати завдані Україні та українському народові як наслідок порушень Росією. Кремль заперечує порушення прав людини у Криму та будь-яку причетність до війни на Донбасі у вигляді підтримки бойовиків грошима та зброєю й у вигляді участи своїх військ.
На суді представник Росії заявив, що обстріли мирного населення на Донбасі відбувалися по обидва боки лінії розмежування і не є тероризмом.
У 2008 році, після російської аґресії, Грузія подала позов до Міжнародного суду ООН, але суд не став розглядати справу, бо погодився із позицією Росії про відсутність його юрисдикції. У березні 2017 року прес-секретар Президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що Російська Федерація визнає майбутнє судове рішення. Проте вже після винесення судом тимчасового рішення про необхідність дотримання Росією прав людини у Криму, Кремль вирішив оскаржити саме право розглядати позов.
У вересні 2018 року російська сторона заявила судові про відсутність у нього юрисдикції розглядати спір за позовом України. Дана тактика повторює дії Росії під час суду з Грузією.
У 2008 році, після російської аґресії у Південній Осетії, Грузія звернулася з позовом до Міжнародного суду ООН щодо порушення Росією конвенції про заборону расової дискримінації.
Тобто вчинила так само, як і Україна. Але тоді процес не дійшов до кінця, бо Росія заявила про відсутність у суду юрисдикції, й Міжнародний суд ООН погодився з її арґументами.
Тоді Росія звинуватила Грузію у тому, що остання не провела з нею консультації про можливість мирного вирішення суперечностей, як цього вимагає судова процедура.
Серед арґументів Росії про відсутність юрисдикції у спорі з Києвом також було багато процедурних моментів, у тому числі й начебто порушення з боку України при проведенні переговорного процесу.
14 січня цього року Україна передала до Міжнародного суду ООН свою офіційну позицію у відповідь на заяву Росії про юрисдикцію суду. Київ заявляв, що дотримався усіх необхідних вимог досудового вреґулювання спору, а це надає суду ООН право розглядати спір із Росією.
Міжнародний суд — частина судової системи ООН і головний судовий орган організації, який заснували після Другої світової війни. До його складу входять 15 суддів, яких обирають за професійними якостями, а не за принципом представництва країн. Водночас заборонено, аби суддею одночасно були двоє чи більше громадян однієї країни.
Наразі у складі суду немає громадян України, проте є громадянин Росії Кирил Ґеворґян, а тому Україні надали право на делеґування свого судді – ним став італійський юрист Фаусто Покар.
Сторонами у суперечках, які розглядає суд, можуть бути виключно держави.
Установа розглядає територіяльні та правові суперечки між державами й може ухвалювати рішення, виконання яких є обов’язковим для усіх членів ООН. Саме Міжнародний суд ООН розглядав суперечку України та Румунії щодо острова Зміїний. Тоді, у 2009 році, суд ухвалив фактично компромісне рішення, визнавши Зміїний островом, як і просила Україна, а 12-мильну зону навколо нього — українською, проте суд встановив, що через малий розмір острів не має впливати на розподіл решти шельфу моря і схвалив лінію розподілу шельфу приблизно посередині між вимогами обох країн.
Якщо ж рішення суду не виконують, то сторона процесу може звернутись до Ради Безпеки ООН, аби та, за потреби, схвалила заходи на забезпечення виконання рішення. При цьому Росія має право вето на будь-які рішення Ради Безпеки.
США 9 листопада привітали Україну з рішенням Міжнародного суду. Важливим кроком до захисту суверенітету, територіяльної цілісности та демократії України та притягнення Росії до відповідальности за свої дії назвали в Посольстві США в Україні рішення Міжнародного суду ООН підтвердити свою юрисдикцію у справі України проти Росії.
BBC‚ Голос Америки