СІТТАРД, Нідерлянди. – „Ми хочемо миру!“ – під таким гаслом 9 липня відбувся концерт у голяндському місті Сіттарді. Організаторами виступили керуючі проєктами для людей з усього світу і українців, які мають статус тимчасово переміщених осіб та знайшли прихисток у цей страшний час у Нідерляндах. Один із проєктів очолює активний діяч, який всесторонньо підтримує та допомагає українцям Мішель ван Дейк.
„Коли Росія розпочала війну в Україні 24 лютого 2022 року, я відчув себе безсилим, – написав Мішель учасниці цього благодійного концерту Анні Куриленко і запросив її взяти участь у ньому. – Ми, голяндці, які живемо в мирі, повинні щодня усвідомлювати, що все може бути інакше. Хочу аби українці жили в мирі у своїй країні, щоб ми могли разом насолоджуватися чистим блакитним небом і жовтими полями. Я погано ставлюся до несправедливости і намагаюся вжити заходів проти цього та став думати, як допомогти людям відчути себе потрібними і важливими за межами свого дому. Тому проєкти, акції підтримки, концерти та інше – це заклик світу, що ми з українським народом та проти війни, яку розв’язала Росія проти України“.
В концерті взяли участь музиканти з Сирії, Палестинської автономії, Ємену, Бельгії, України, Нідерляндів. Захід відбувся у місцевому театрі „Toon Hermans Theater“.
Відкрили програму українські діти, які грали на блокфлейтах гимн України та популярну нині „Ой, у лузі червона калина“.
Україну представляла акторка та співачка з Черкас, керівниця театральної студії „РапсоДія“ мистецької школи ч. 2 Анна Куриленко, яка через війну Росії в Україні змушена залишити батьківщину. Разом з донькою Соломією на початку війни вона отримала запрошення від друзів з Німеччини. За кордоном Анна з іншими українцями веде активну діяльність на підтримку України, її людей, воїнів, виступає з волонтерськими концертами в церквах, співає у місцевому німецькому хорі. У Нідерляндах була і раніше, читала свою п’єсу „Диво-ліс“. Коли я вперше прочитала цей твір Анни Куриленко, він мене вразив своїм пророцтвом щодо війни в Україні. До концерту долучилися голяндські друзі аби своїм виступом підтримати Україну. Це Анна Янсен (скрипка), Роберт Гафенс (гітара), Піт Германс (цимбали).
Анна розповіла: „У залі панувала надзвичайна атмосфера. Того вечора театр перетворився на місце, що прагнуло привернути увагу всього світу аби нарешті зупинити російське божевілля в Україні. Зі сцени лунали інтонації добра і віри, акапельний спів повертав українців до своїх родин та землі, яка дала світу стільки талантів. Люди плакали, підходили і дякували особисто за можливість чути українські пісні. Я приїхала на запрошення організатора проєкту допомоги переміщеним особам Мішеля ван Дейка. Він надзвичайно багато робить аби підтримати українців та їхні сім’ї, які перебувають тепер у Нідерляндах. Влаштовує заходи для дітей, допомагає вирішувати безліч справ. Співала дві пісні: колискову „Ой, ну, мале дитя, спати“ та „Ой, у вишневому саду“. Вирішила цього разу співати акапельно, бажаючи через спів передати унікальне значення пісні для України. Володію-чи англійською мовою, моїм звертанням до публіки бути лише найважливіші слова: „Ми хочемо миру для світу і перемоги для нашої сильної і прекрасної України! Слава Україні!“. Було складно говорити, сльози підступали. У залі були оплески. Голяндці досить емоційні та вразливі люди. Дуже підтримують українців“.
У фіналі прозвучала пісня із репертуару „Beatles“ „Give peace a chance“, яку заспівав голяндський музикант Бас Кілен. Організатори заходу доручили акцію Соломії Левченко, доньці Анни Куриленка та Андрія Левченка, який залишився в Україні та всіма можливими засобами допомагає наблизити перемогу, важливу місію. „Соломія кожному простягла ручки-малюнки, – говорить А. Куриленко. – Їх створили діти аби підтримати своїми кольорами цю важливу акцію. Хіба може бути світ таким жорстоким? Хіба для цього Господь створив його? Ці запитання читалися у цих дитячих малюнках. Соломії чотири з половиною роки. Має співочий дар. Наспівує мій репертуар, бо завжди зі мною. Вже традиційно співає: „Ой у лузі червона калина“, „Зродились ми з великої години“. Нещодавно вивчила „Добрий вечір, ми з України“. Маю надію, що пісня стане для Соломії провідником, найціннішим орієнтиром для пам’яті, назавжди дасть віру, знання у незламність та перемогу свого народу“.