22 липня, 2020

Вірно служили Церкві

КРОПИВНИЦЬКИЙ. – 10 і 21 червня виповнилися дві поважні дати: 135-річчя діячів Української Автокефальної Православної Церкви (УАПЦ) Єпископа Єлиса­вет­град­ського Михаїла (Федота Хорошого) та Архиєпископа Ігоря (Івана Губи).

Владика Михаїл. (Фото: Вікіпедія)

Ф. Хороший народився 10 липня 1885 року у селі Федорівці біля Олександрії в родині селян з козацьким корінням Нечипора Хорошого і Анастасії (в дівоцтві – Мазур). 16 грудня 1912 року, після закінчення дяківсько-дияконських та вищих дириґентських курсів у Свято-Михай­лівському монастирі в Києві, прийняв дияконську хіротонію з рук Єпископа Никодима Кроткова. 1915 року вступив відразу на п’ятий курс Київської духовної семінарії. Після її закінчення вступив до Київського університету, поєднуючи навчання з дияконським служінням у київських церквах.

Владика Ігор. (Фото: Вікіпедія)

24 квітня 1920 року Єпископ Димитрій Вербицький рукоположив молодого диякона в сан священика. Пастирське служіння о. Ф. Хороший почав у селі Тернівці на Черкащині, потім став настоятелем катедрального собору Різдва Богородиці в Черкасах, головою Черкаської окруж­ної ради УАПЦ.

В квітні 1930 року його засудили на вісім років таборів і вислали на каторжні роботи на Кольський півострів. Потім були острів смерти Конд, Соловки, Ухта-Печорські табори. В 1937 році був звільнений.

Прихід німців у 1941 році застав о. Ф. Хорошого в Кіровограді. Він знову віддався праці для Церкви, організував і очолив Вище церковне управління Кіровоградщини, став настоятелем парафії УАПЦ в Кіровограді.

12 травня 1942 року в Андріїв­ському соборі у Києві відбулась єпископська хіротонія архимандрита Михаїла (таке ім’я о. Ф. Хороший вибрав собі, приймаючи чернецтво). Його святителями були єпископи Никанор Абрамович та Ігор Губа. Нововисвячений ієрарх був призначений на Кіровоградську єпархію.

З 1945 року осідком Архиєпископа Михаїла стало місто Мюнхен. І тут він розгорнув активну діяльність, організував Церковне управління, об’їжджав парафії в таборах переміщених осіб, освячував споруджені храми, заохочував навчання дітей релігії.

У 1948 році Архиєпископ Михаїл виїхав до Бельгії, де організував життя УАПЦ у цій країні та в Голяндії і Люксембурзі. В 1951 року виїхав на запрошення консисторії Української Греко-Православної Церкви в Канаді на становище архиєпископа Торонто та східньої Канади.

Після смерти Митрополита Іларіо­на в 1972 році Владика Михаїл став першоієрархом в Канаді, прийнявши титул митрополита Вініпеґу і всієї Канади. Помер в 1977 році.

Його ровесник, родом з села Бан­дурів­ки Олександрійського повіту, Іван Губа, долучився до української справи через реальну боротьбу – він учасник визвольних змагань. Після поразки Армії УНР перебував на території Польщі. Закінчив пастирські курси при богословському факультеті Кам’янець-Подільського університету. З 1932 року входив до складу комісії з перекладу Свяще­ного писання та богослужбових книг при Українському Науковому Інс­титуті у Варшаві. До Другої світової війни служив священиком на Волині. З 1942 року – Єпископ Уманський УАПЦ. Тоді ж отримав титул архиєпископа кременчуцького та полтавського. Перебуваючи на еміґрації, до смерти (1966 року) належав до цієї Церкви.

Коментарі закриті.