ТОРОНТО. – 1 грудня 2018 року в Інституті св. Володимира відбулася традиційна, бо вже восьма, конференція „Члени НТШ в науці”. Вісім доповідей конференції були об’єднані в три сесії: перша та третя на довільні теми, а друга присвячена Голодоморoві. Головою першої сесії був д-р Віктор Остапчук, другої – д-р Ксеня Кебудзинська, третьої – д-р Тарас Кознарський.
Відкрила першу сесію голова НТШ в Канаді д-р Дарія Даревич. Вона привітала всіх присутніх, особливо доповідачів з-поза Торонто та гостей з України.
Перший доповідач Ксеня Мариняк з Едмонтону є добре відомим в Канаді перекладачем з української на англійську мову, до речі, єдиним сертифікованим професійним перекладачем з цієї мовної комбінації у трьох степових провінціях Канади. Вона брала участь в підготовці понад 15 наукових видань, зокрема, англомовної „Енциклопедії Українознавства”.
У своїй доповіді „Як українська національна ідентичність презентується англійською мовою” К. Мариняк зосередилася на трьох аспектах.
Перший аспект – присутність чи відсутність української мови як такої в західних медіях. Наведені доповідачем приклади свідчать скоріше про її відсутність. Так, зокрема, в Гарвардському університеті розробили схему здорового харчування, яку пропонують різними мовами, серед яких українська відсутня. Така ситуація, наголосила доповідач, виглядає неприпустимою щодо державної мови леґітимної держави.
Другий аспект – це точність, чи якість перекладу, що також є цілком незадовільним. Один з красномовних прикладів – назва фільму „Everything is Illuminated” (фільм про американця, що приїхав до України шукати своїх предків): очевидно, ця назва зовсім не передає характеру і сенсу українського вислову „Все ясно!”. Інший приклад, який навела К. Мариняк, це англійський переклад інтерв’ю з Патріярхом Святославом, де вибір слів англійською мовою явно спотворював сенс висловів Патріярха.
Щодо третього аспекту – транслітерації української мовина англійську – то тут спостерігається певний поступ. Позитивні зрушення бачимо у кампанії, що ведеться на державному рівні, про заміну російської назви української столиці на її українську транслітерацію: Kiev на Kyiv. Також з того, що спостерігала доповідач під час свого перебування в Україні у вересні минулого року, англомовні переклади міст, містечок та сіл України в цілому дотримуються транслітерації, прийнятої в Україні 2010 року, що, в свою чергу, в більшості випадків відповідає правилам, прийнятим Канадським Інститутом Українських Студій (КІУС) при виданні англомовної „Енциклопедії Українознавства”.
Д-р Олександр Романко (Торонто) представив доповідь „Дизайн навчальних програм у Канаді та Україні на основі штучного інтелекту та аналітики даних”. Д-р О. Романко працює у відомій компанії IBM та одночасно є професором Університету Торонто і директором маґістерської програми в Київській школі економіки. На початку д-р О. Романко коротко ознайомив слухачів із здобутками IBM та загальними досягненнями аналітики даних, а далі перейшов до розробленої ним програми з дизайну навчальних програм. Програма базується на вивченні існуючого ринку робіт та кваліфікацій, необхідних для отримання цих робіт.
Завдяки цій програмі його студенти в Університеті Торонто змогли переробити та вдосконалити його курс „Introduction to Data Science and Analytics”. Це, зокрема, включає вивчення найважливіших на сьогодні мов програмування, як і необхідних нетехнологічних навичок – наприклад, комунікаційних. Д-р О. Романко активно працює над впровадженням подібних програм і в Україні, зокрема, в Українському Католицькому Університеті (УКУ) та Київській школі економіки, з якими він активно співпрацює.
Про успіх його роботи свідчить результат світових змагань студентських команд з аналітики даних, організованих канадським Університетом Квінс у співпраці з бізнесовими компаніями. За умовами змагань 100 команд з різних університетів світу працювали впродовж місяця над поставленим завданням. З надісланих проєктів відібрали п’ять фіналістів, які вже особисто змагалися в Торонто якраз напередодні конференції. Перше місце здобула команда студентів з Університету Торонто, що навчаються на курсі проф. О. Романка, друге і третє місце посіли дві команди з УКУ, що також навчаються за програмою, розробленою проф. О. Романком. Зустріч з українськими студентами – переможцями змагання відбулася 2 грудня 2018 року в Торонто.
Доповідач з Едмонтону Олена Сіваченко навчається в докторантурі Альбертського університету та працює науковим співробітником Методичного центру української мови в КІУС цього університету. Вона спеціялізується на викладанні української мови як іноземної. Саме цьому – методиці використання змішаної моделі навчання української мови як іноземної – вона і присвятила свою доповідь. Головна теза доповіді – нове покоління вимагає цифрового компоненту в системі навчання, і власне на цій ідеї і побудована змішана модель вивчення української мови. Поєднання традиційних лекцій в клясі з професором з навчанням онлайн відкриває багато можливостей перед студентами, зокрема, дає їм гнучкий розклад та більше особистої незалежности.
О. Сіваченко разом з її керівником, проф. Аллою Недашківською, розробила новий курс під назвою „Подорожі.UA”, в якому застосовано змішану модель вивчення української мови, та який було задумано як своєрідну подорож потягом. Річний курс організовано в 26 бльоків, по 13 в кожному семестрі. Курс „Подорожі.UA”, виявився дуже ефективним та користується популярністю у студентів. Якщо в попередні роки число бажаючих вивчати українську мову в Альбертському університеті постійно падало, то з появою нового курсу воно зростає – так, в цьому навчальному році на курс записалося 30 студентів.
Друга сесія конференції відкрилася привітальним словом гості з України, заступника голови НТШ в Україні Лідії Бойчишин, яка розповіла про урочисті заходи, що відбулися у Львові з нагоди ювілею.
„Жнива Розпачу”: Історія першого документального фільму про Голодомор” – так називалася доповідь д-ра Юрія Даревича, професора фізики Університету Йорк в Торонто та одного з засновників Українсько-Канадського Дослідчо-Документаційного Центру. Проф. Ю. Даревич брав безпосередню участь у творенні фільму, тож його доповідь базувалася на власних спогадах.
Вперше Ю. Даревич зацікавився темою Голодомору в 16-літньому віці, коли побачив в енциклопедії „Britannica“ таблицю населення СРСР між 1926 і 1939 роками. Фактично у всіх народів спостерігався приріст у понад 20 відс., в той час як в українців кількість населення впала на 10 відс. Вже в дорослому віці, напередодні 50-ої річниці Голодомору, Ю. Даревич та його товариші вирішили зробити факт злочину Сталіна супроти українського народу відомим у світі. Вони утворили Комітет дослідження Голоду України, який вирішив, що найкраще донести правду про Голодомор до найширшого загалу світової громадськости через кіно. І так постав проєкт фільму „Жнива розпачу”. Фільмували Славко Новицький і Юрій Луговий з участю Марка Царинника. Документальний фільм, окрім англійської, озвучили ще кількома европейськими мовами. Фільм було показано на 10 кінофестивалях, де він здобув ряд нагород.
Д-р Олег Романишин (Торонто) присвятив свою доповідь політичному контексту Голодомору. Довголітній головний редактор газети „Гомін України”є також дослідником і редактором збірки документів „Holodomor: The Ukrainian Genocide” (2014). Незважаючи на те, що російські історики продовжують заперечувати голод 1932-1933 років як суто український феномен, презентовані д-ром О. Романишиним документи яскраво засвідчили, що політика більшовицького режиму від самого початку була спрямована на плянове і систематичне винищення української нації.
Третя сесію відкрив кандидат історичних наук Юрій Рарог (Торонто). Сфера зацікавлень доповідача – проблеми розвитку інноваційної економіки та можливості координації політичних трансформацій. Тема його доповіді – „Проблема досягнення успіху в практичній політиці на прикладі українських визвольних змагань другої половини ХУІІ ст.” – була присвячена його власній теорії практичної політики, яку він застосував до аналізи відомих історичних подій того століття.
Основи практичної політики, згідно з концепцією доповідача, базуються на принципі досягнення поставленої мети та запобігання трагедій, що сталися в минулому. Досягнення успіху ґрунтується на певних законах, принципах і методах, які і поставив за мету продемонструвати у своїй доповіді Ю. Рарог.
Кандидат філологічних наук Галина Костюк (Торонто) присвятила свою доповідь творчості видатної української поетеси Наталі Лівицької-Холодної. На думку доповідача, її поезію можна б також порівняти до графіки її чоловіка, а ще до вишивок на українських рушниках. У цій поезії, де начебто нічого не відбувається, надзвичайно важлива метафора – вся навколишність тут метафоризується.
Останню доповідь конференції на тему „Cпівпраця Канади і України: Центр канадознавства Національного університету „Острозька академія” представив Валерій Полковський, доктор філософії з Едмонтону, який охарактеризував внесок українців Канади в розбудову освітніх закладів в Україні, зокрема, створення віртуальної бібліотеки за кошти діяспори та ролю Джеймса Тимертея в заснуванні Центру Андрея Шептицького при УКУ.
Основну частину доповіді д-р В. Полковський присвятив історії розвитку канадознавства в Україні. Вона розпочалася від 2010 року, коли при університеті „Острозька академія” відкрився Центр Канадознавства (д-р В. Полковський є директором центру). З того часу в Україні виникли й інші осередки, наприклад, в Луцьку, а канадознавці працюють в Дніпрі, Кременці, Рівному, Львові, Тернополі, та інших містах України. Відбуваються наукові конференції, мета яких – об’єднати зусилля канадознавців і привабити молодих дослідників до канадської тематики.
Виступи викликали багато запитань від зацікавлених слухачів та часто супроводжувалися жвавою дискусією.