24 травня 1940 року у Вашінґтоні зібралися представники української американської спільноти з надією оформити крайову центральну репрезентацію українців США. Друга світова війна поставила громаду перед новими випробуваннями, тому було необхідно об’єднати сили для здобуття незалежної української держави.
Історія українства в Америці починалась від влаштування громадських інституцій, першими між якими були газета „Свобода”, заснована в 1893 році, та братська організація Український Народний Союз, яка постала в 1894 році. Члени тієї першої громади у копальнях вугілля Пенсильванії прагнули забезпечити собі життя та подбати про поховання. Тоді ж постали Союз Українців Католиків „Провидіння”, Український Робітничий Союз (пізніше: Український Братський Союз) та Українська Народна Поміч.
Під час Першої світової війни та визвольних змагань на рідних землях громада почала українізуватися, політизуватися та брати участь у дискусіях про українську державу.
З приїздом другої міжвоєнної хвилі еміґрантів громада почала більше діяти у політичній та інформаційній мережі. Оформилися Союз Українок Америки, Організація Державного Відродження України та інші організації. Почали допомагати Україні освітньою працею та впливом на американські структури, інформацією про Голодомор та змагання українського народу до незалежности. При цій потребі й постав Український Конґресовий Комітет Америки (УККА).
Також для допомоги політичним біженцям, тобто третьої хвилі, УККА влаштував Злучений Український Американський Допомоговий Комітет, який пізніше став окремою організацією.
Нові еміґранти з допомогою українських громадян США з попередніх хвиль відкрили в Америці Організацію Оборони Чотирьох Свобід України, Пласт, Спілку Української Молоді, Організацію Демократичної Української Молоді, Наукове Товариство ім. Шевченка, Українську Вільну Академію Наук та Шкільну Раду при УККА. Окремо треба згадати ролю українських кооператорів з Галичини, які прагнули перенести цей досвід у США та таким способом забезпечити фінансовий ґрунт для громади.
80 років діяльности УККА треба поділити на дві окремі частини, тобто на змагання за проголошення незалежности України і допомогу поневоленій нації.
Перших 50 років найбільшою перепоною була справа української ідентичности та русофільство американського суспільства. За останніх 30 років становище змінилося і можна було більш конкретно скерувати зусилля з більш сприятливими умовами та публікою, а також, до речі, з допомогою нової хвилі еміґрантів.
До найбільших досягнень слід віднести невпинне видання найстаршого наукового англомовного періодика „Українського Квартальника” („The Ukrainian Quarterly”), оформлення спільного фронту проти ворога через концепцію Конґресової Резолюції „Тижня Поневолених Націй”, встановлення пам’ятника у Вашінґтоні Тарасові Шевченкові, захист українських дисидентів та політичних в’язнів, влаштування у Вашінґтоні Української Національної Інформаційної Служби й Українського Кокусу в Конґресі США, здобуття у США визнання незалежности України, допомога незалежній державі та новим українським громадам колишнього СРСР матеріяльно і духовно книжками, фільмами, лекціями про демократичні процеси, ринкову економію, визнання Конґресом США Голодомору в Україні геноцидом та встановлення у Вашінґтоні пам’ятника жертвам Голодомору.
Відзначаючи 80-річчя УККА, ми дякуємо нашим предкам, зокрема засновникам та довголітнім трудівникам, схиляємо наші голови перед ними, але скеровуємо свою увагу на наступні виклики з визнанням великого минулого та з побажанням і надією на майбутнє.
Ню-Йорк