КИЇВ. – До 86-их роковин Голодомору-геноциду в Києві та Україні в цілому пройшов ряд просвітницьких заходів. 15 листопада в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану для широкої громадськости відбулась лекція історика, заступника голови Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака‚ який розповів про причини Голодомору, наслідки трагедії, які українці продовжують усвідомлювати й досі.
В. Тиліщак також презентував нові видання Українського інституту національної пам’яті: „Людяність у нелюдяний час“ (книга про праведні діяння в роки Голодомору, упорядники В. Тиліщак, Вікторія Яременко), збірник спогадів свідка Голодомору Анастасії Лисивець „Скажи про щасливе життя“ та „Репресовані“ щоденники. Голодомор 1932-1933 років в Україні“ (упорядкування, вступна стаття, загальна редакція Ярослав Файзулін).
Колишній заступник Генерального прокурора, представник сторони звинувачення в судовому доведенні факту геноциду проти українського народу Микола Голомша зазначив‚ що Росія після розпаду СРСР офіційно не засудила злочини сталінського режиму, а за президентства Володимира Путіна розпочала інформаційну кампанію реабілітації Йосифа Сталіна, то українські громадяни мають формальні підстави позиватися до Кремля щодо компенсації матеріяльної й моральної шкоди, завданої їхнім рідним сталінським режимом у 1932-1933 роках. Раніше всі владоможці в Україні озиралися на Росію, яка завжди заперечувала факт геноциду українського народу.
Лише після узгодження питання з Інститутом народознавства, з активними громадсько-політичними діячами і на рівні Президента Віктора Ющенка Служба безпеки України під керівництвом Валентина Наливайченка, його заступника Миколи Герасименка і начальника слідчого управління Василя Вовка розпочала розслідування. Слідчі СБУ напрацювали 216 томів справи, де геополітично, хронікально і організаційно було доведено здійснення геноциду українського народу.
Ці докази беззаперечно доводять, що це був геноцид і, як злочин проти людяности, цей злочин сталінського режиму не має терміну давности. Беззаперечно, що кримінальну справу необхідно було порушити і розслідувати, а винуватців геноциду назвати офіційно на підставі рішення суду. Направленню справи про визнання Голодомору геноцидом до суду чинили величезний спротив.
Тогочасне керівництво Генеральної прокуратури (2010 рік) категорично заборонило будь-кому підписувати постанову. І М. Голомші це довелось робити таємно у коридорі. В результаті суддя Апеляційного суду Києва Віктор Скавронік іменем України виніс постанову, якою „чиновники СРСР (Сталін, Молотов, Каґанович, Постишев, Петровський, Косіор, Чубар, Хатаєвич) визнані винними у організації геноциду українського народу“.
Голодомор 1932-1933 років вже визнали геноцидом українського народу понад 20 країн світу і 20 штатів у США.