Зовсім не випадково Росія активно працює над тим, щоб о Байден не став президентом США. Однією з причин – це сильна підтримка України, продемонстрована Дж. Байденом протягом його тривалої політичної кар’єри. І я не сумніваюся, що на посаді президента він залишатиметься відданим прихильником України, розуміючи, що Україна є опорою европейської безпеки. Дж. Байден, безсумнівно, не буде боятись протистояти Володимиру Путіну і притягати його до відповідальности, на відміну від Дональда Трампа, чия наполеглива покірливість до диктатора викликає велике занепокоєння.
В історії США жоден віце-президент чи президент під час його перебування на посаді не взаємодіяв з Україною так глибоко і активно, як наш 47-ий віце-президент. Це жодним чином не має на меті зменшити важливість підтримки України такими віце-президентами, як Ал Ґор чи Дік Чейні. Заслуговує уваги також той факт, що під час його 36-річної сенатської кар’єри, особливо як голова або член Комітету Закордонних Відносин Сенату, сенатор Дж. Байден був міцним другом України.
Як віце-президент, взаємодія Дж. Байдена з Україною була надзвичайною. Він їздив до України шість разів, більше, ніж будь-який президент чи віце-президент, на противагу президенту Д. Трампу чи віце-президенту Майкy Пенсу, які жодного разу не відвідали Україну , і часто спілкувався з вищим керівництвом України. Віце-президент Дж. Байден так часто спілкувався по телефону з Президентом Петром Порошенком, що він жартував, що частіше спілкується з П. Порошенком, ніж із власною дружиною. Дж. Байден тримав під контролем допомогу США Україні в її боротьбі проти російської аґресії, в тому числі доклав великих зусиль на відправку американських військових для підготовки українських спецназівців та інших частин українського війська, та забезпечення критично важливого обладнання на той момент, а також збільшення підтримки безпеки та розвідки. Дж. Байден виступав за надання Джавелінів та іншої летальної зброї, але Президент Барак Обама стримався, хоча і допустив невеликі поставки летальної зброї.
Це було добре відомо для всіх які були в тих часах в уряді США (включно з автором цієї статті який тоді був при Гельсінкській Комісії), і які працювали і виступали за міцнійшу підтримку України, що Дж. Байден був сильним прихильником більш рішучих дій проти Москви, зокрема надання Джавелінів. Президент Б. Обама разом із радником з питань національної безпеки Сузен Райс – які підтримували Україну незалежно від того, що закидають їм деякі критики, – застосували більш обережний підхід, ніж Дж. Байден та багато інших, як у виконавчій владі, так і в Конґресі.
Але реальність полягає в тому, що в демократичних системах навіть віце-президенти не завжди отримують того що бажають.
Як віце-президент, Дж. Байден відіграв ключову роль у політиці санкцій США щодо покарання Росії за незаконну анексію Криму та втручання на Донбас. Він наполегливо заохочував Европейський Союз щоб запровадили і дотримувалися санкцій та підтримували тиск на Росію, а це не завжди легке завдання з деякими країнами ЕС.
Як головний керівник адміністрації Обами щодо України, Віце-президент Дж. Байден контролював зусилля у 2014 році після Революції Гідности та вторгнення Росії, щоб надати Україні допомогу на суму понад 3 млрд. дол., включаючи ґарантії позик, які дозволили новому уряду врятувати економіку України. Він особисто доклав зусилля на вирішення проблем постачання газу до України, який був необхідний для того щоб пережити зиму.
Дж. Байден робив дуже багато надзвичайно важливого для майбутнього України, яке полягало в енерґійній підтримці верховенства права в Україні. Він наполегливо підштовхував українських лідерів до боротьби з корупцією, яка роздирає моральну структуру українського суспільства, спотворює його економіку, перешкоджає приходу життєво важливих міжнародних інвесторів та глибоко шкодить національній безпеці. Дж. Байден та його команда з питань зовнішньої політики добре розуміють, що саме Росія найбільше використовує корупцію та слабке верховенство права, завдаючи Україні серйозний збиток.
Адміністрація Байдена не тільки значно збільшила б летальну допомогу – включаючи Джавеліни та іншу зброю для протидії зростаючій російській присутності в Чорному морі – вона надавала б і іншу критично важливу допомогу в галузі безпеки, наприклад, військову підготовку. Крім того, адміністрація Байдена також посилила б зусилля щодо заохочення політичних та економічних реформ в Україні, в тому числі з конкретною допомогою.
У нещодавній статті у журналі ,,Politico” Майк Карпентер, який був головним політичним радником Дж. Байдена з питань України та Росії в Білому Домі, а згодом заступником помічника секретаря оборони у справах щодо Росії, України та реґіону, дуже чітко висловився: ,,Ми повинні пропаґувати суверенітет і цілісність України, що означає як військову підтримку, так і допомогу в галузі безпеки, але також допомогти Україні відбити зростаючий, до речі, прихований російський вплив у її політиці”. Слід зазначити, що після виходу з адміністрації Обами М. Карпентер, ключовий радник з питань зовнішньої політики кампанії Дж. Байдена, продовжує підтримувати свій пильний інтерес до України як член Мережі ,,Друзі України” (,,Friends of Ukraine Network” – це позапартійна коаліція колишніх послів, провідних фахівців у галузі політики та міжнародної безпеки) Американсько-Української Фундації (U.S.-Ukraine Foundation) та як доповідач на різних конференціях, присвячених Україні, нещодавно на щорічній конференції Центру Американсько-Українських Відносин (,,Center for U.S.-Ukrainian Relations”) з щорічною доповіддю про Україну.
За час свого тривалого перебування в Сенаті Дж. Байден був надійним прихильником України, проводив слухання, коли був головою Комітету Закордонних Відносин і часто підтримував різні ініціятиви Гельсінкської Комісії та інші ініціятиви Конґресу щодо України. У моїй пам’яті виділяється перша така резолюція Сенату, внесена ще в 2003 році тодішнім головою Гельсінкської Комісії сенатором Бен Найтгорсом Кемпбеллом, яка прямо назвала Голодомор геноцидом. З різних причин у той час це було суперечливим. [Читайте про це у моїй колонці за липень 2018 року: http://www.ukrweekly.com/uwwp/congress-and-the-holodomor/]. Сенатор Дж. Байден, на той час ведучий Демократ у Комітеті Закордонних Відносин, був одним із наших найзатятіших прихильників.
Сенатор Дж. Байден також мав чіткий погляд на підтримку прав людини та демократії в Европі та Евразії. Він був рішучим захисником ще одних законодавчих актів у Сенаті, з якими я був глибоко пов’язаний у Гельсінкській Комісії: а саме, Акти про Демократію Білорусі 2004 та 2006 років, що підтримують боротьбу білоруського народу за свободу та права людини. Ці законодавчі акти є актуальними і сьогодні, беручи під увагу те, що зараз відбувається в Білорусі. У 1990-их роках сенатор Дж. Байден був сильним прихильником заоочення рішучих дій проти недобросовісної аґресії Сербії в Боснії. І, нам треба пам’ятати, що він був лідером Сенату який виступав за розширенням НАТО. Дж. Байден і на сьогоднішній день далі прекрасно розуміє незмінну вартість цього надзвичайно важливого союзу.
В особі Джо Байдена Україна має перевіреного друга. Контраст між Дж. Байденом та нинішнім мешканцем Білого Дому є величезний, і не тільки коли справа стосується України, але для миру, безпеки, демократії, прав людини та верховенства права в Европі, Евразії та насправді, в цілому світі.
Орест Дейчаківський належить до Керівного комітету Ukrainian Americans for Biden. Англомовна версія цієї статті була вперше опублікована в ,,The Ukrainian Weekly” в числі з датою 30 серпня/6 вересня. Переклад: Галина Кулик.