Чому „Свобода”, газета української громади в Америці, досі не вмерла, а збереглася, активно діє і вже відзначатиме 127-му річницю від дня свого народження? Відповідь дуже проста: вона була й залишилась наповненою світлом любови, а не енерґією руйнування, помсти чи якихось інших різновидів аґресії. Це тому, що виникла й виростала з ідеї об’єднання українців, які опинились поза межами своєї Батьківщини. Крім того, вона залишилась у своїх численних матеріялах орієнтованою на співтворчість із природою, на гармонійне співіснування з нею. Та й взагалі, як відомо, на початку її творцями, починаючи з першого редактора о. Григорія Грушки, були переважно священики, які керувалися не матеріяльними цінностями, а дбали передусім про душі людські.
Мудрість – не в тому, щоб розумувати, а в тому, щоб активне мислення породжувало дії для подальшого розвитку і розквіту. Саме в цьому сенсі вражає своєю мудрістю досі неоціненний досвід газети „Свобода”, а не тільки тим, що за віком вона старша за молоду Українську державу майже на століття.
То чому ж у неї не повчитися? Чому, нарешті, не вивчити через призму її матеріялів усі наші, українські, уроки? Адже вона для цього повністю відкрита й оцифрована, починаючи з першого ж числа від 15 вересня 1893 року. А вивчати можна тепер (через інтернет) навіть не виходячи за межі свого помешкання чи робочого кабінету. А ще там же, на вебсторінці газети, звертатися до оцифрованих альманахів і книг, які проливають світло також і на ті події в Україні, коли ми були відгороджені від світу „залізною завісою” за часів „імперії зла”. Зокрема, до книги редактора газети „Свободи” Петра Часта „Вільне слово американської України” обсягом понад 800 сторінок.
З початку цього року, коли стало відомо про розгортання пандемії на базі коронавірусної інфекції, ми живемо у новій реальності. Але ж ми її самі створили, бо людство в масі своїй не замислювалося над своїми діями та над їх можливими наслідками. Тобто – над найважливішим. А як жили-діяли? Паразитували на природних багатствах плянети і створювали вселенський смітник не тільки на її території, а й поза її межами. А тепер ще – і в нами ж створеному для акумулювання знань віртуальному просторі. Крім цього, використовували природні багатства з метою створення зброї (в тому числі, біологічної), аби знищувати одне одного. Тож і виходить, що не розвиваємось і не розквітаємо, наповнюючись мудрістю, а навпаки: деградуємо як люди, покликані турбуватись одне про одного. Через це отримана нами реальність – закономірна відповідь.
„Свобода” активно її вивчає, подаючи на своїх сторінках інформацію з різних джерел. При цьому – передусім із думкою про майбутнє. Наприклад, у матеріялі Мар’яни Карапінки „Фахівці про вплив коронавірусу на психічне здоров’я” (12 червня) йде мова про те, що психологиня Яна Кремінська, родом з України, разом з фахівчинею з комунікаційних технік і дизайну Адріяною Луговою, залучивши до проєкту фахівців із різних країн, створюють цілу серію інформаційних відео про вплив „Ковід-19” на психічне здоров’я.
Можна сказати, що людство (особливо протягом останніх десятиліть) дуже активно збочувало, обравши шлях паразитування, а не творчости у гармонії з природою, вбиваючи в собі людське. І в цьому відношенні теж дуже важливо дізнатися про ролю українців саме зі сторінок „Свободи”. Бо вона весь час намагалась бути для нас свого роду сонечком-провідником, сяйвом життєдайного проміння з дуже і дуже широкого кола питань. На превеликий жаль, ми її в наших цілоденних турботах далеко не завжди помічали. А куди прийшли? Маємо проаналізувати все і виправити помилки.
Сергій Зінченко,
редактор газети „Промінь Просвіти Є”,
Кривий Ріг