„Атлас українців у США: демографічні та соціо-економічні характеристики“ створений зусиллями одного автора – проф. Олега Воловини‚ який працює в Центрі славістики, Евразії і Східньої Европи при Університеті Північної Кароліни (Чапел-Гил, США). В центрі наукових інтересів О. Воловини перебуває проблема демографічних втрат, пов’язаних з Голодомором 1932-1933 років в Україні. Тому впродовж багатьох років він підтримує творчі зв’язки з фахівцями двох установ Національної Академії Наук (НАН) – Інституту демографії та соціяльних досліджень ім. Михайла Птухи (Наталією Левчук, Омеляном Рудницьким і іншими) та Інституту історії України.
Мені не раз доводилося інтерпретувати під історичним кутом зору пов’язані з Голодомором демографічні показники, які виявлялися командою О. Воловини. Я навіть гадки не мав, що він одночасно опрацьовує таку трудомістку тему, як „Атлас українців у Сполучених Штатах“.
У передмові до атласу д-р Мирон Куропась, в минулому спеціяльний асистент Президента США Джеральда Форда і член комісії Конґресу з розслідування українського голоду 1932-1933 років‚ розповів, що йому вдалося у 1977 році зібрати конференцію з участю близько 100 провідників національних меншин, присвячену обговоренню програми переписів населення США. Дж. Форд позитивно поставився до висунутих конференцією рекомендацій доповнити програму перепису 1980 року і наступних переписів детальною характеристикою стану національних меншин.
Отже, О. Воловина мав у своєму розпорядженні досить деталізовані дані переписів 1980, 1990, 2000 і 2010 років, які в динаміці висвітлювали стан української національної меншини. Зрозуміло, що в основу „Атласу українців США“ був закладений перепис 2010 року.
Хоч атлас є авторською працею, до його створення причетні багато людей. Перш за все, це колектив Центру Демографічних і Соціоекономічних Досліджень, створений при Науковому Товаристві ім. Шевченка (США) в 2010 році О. Воловиною і Василем Лопухом. У вступному слові О. Воловина підкреслив, що у створенні атласу йому істотно допомогли дані про українську національну меншину, зібрані цим колективом за період 1899-2010 років, тобто від першої до четвертої хвилі еміґрації українців в США.
Директор-адміністратор НТШ В. Лопух є учнем леґендарної людини – проф. Володимира Онікієнка (1923-2013), який в останні роки працював у Раді з вивчення продуктивних сил України і створив наукову школу з багатьох десятків демографів та економістів. Під його керівництвом В. Лопух захистив у 1990 році дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, а після переїзду в Ню-Йорк спеціялізувався на вивченні української діяспори в її демографічних та соціоекономічних вимірах. Підготовку атласу він започаткував разом з О. Воловиною.
До створення атласу причетний також проф. Ростислав Сосса, який в 1994-2015 роках очолював державне науково-виробниче підприємство „Картографія“, а пізніше створив картографічний департамент у складі Національного університету „Львівська політехніка“. Впродовж багатьох років він працює за сумісництвом провідним науковим співробітником Інституту історії України НАН України. Р. Сосса і його співробітники Вадим Куренков, Наталія Кравченко, Вікторія Франчук та інші виготовили карти атласу за формулярами О. Воловини.
Основну частину витрат, пов’язаних з виготовленням та публікацією атласу, взяв на себе банкір Богдан Курчак з Федеральної Кредитової Кооперативи Самопоміч Ню-Йорк. Робота над атласом почалася одразу після оприлюднення матеріялів перепису населення США 2010 року і завершилася в 2019 році. Завдяки залученню відомостей, зібраних в Центрі демографічних і соціоекономічних досліджень при НТШ, створений атлас дуже інформативний. Можливо, це найбільш фундаментальна праця серед видань, присвячених характеристиці етнонаціональних груп у США.
Основу атласу становить мапа США з позначенням 50 штатів і федерального округу Колюмбія (Вашінґтон). Демографічні і соціоекономічні характеристики української національної спільноти розміщені або на контурних мапах в межах кожного штату, або на мапах окремих штатів, або на мапах, де показані великі міста з пригородами. Виділено 56 міських аґльомерацій, в яких проживають більш-менш значні групи українців.
Перший розділ присвячений історії заселення країни українцями в різні історичні періоди (від 1899 року). Другий розділ показує розподіл українців між штатами. Останній перепис показав, що третина українців зосереджена у трьох штатах – Ню-Йорку (14 відс. від їх загальної кількости), Пенсильванії (12 відс.) і Каліфорнії (10 відс.). Наступні три штати з найбільшою чисельністю українців – це Ню-Джерзі, Вашінґтон та Ілиной. Разом узяті, шість штатів зосереджують в собі 54 відс. українців.
У великих містах найбільше українців зосереджено в Ню-Йорку, Філядельфії, Чикаґо.
Показані вік і стать української спільноти в штатах і міських аґльомераціях. Українці мають вищу перевагу жінок над чоловіками, ніж все населення США‚ і дещо вищу кількість людей старшого віку.
У атласі простежується походження і місце народження представників української спільноти. Більше половини їх в усіх штатах, за винятком Південної Дакоти, Вашінґтону і Аляски, народилися в США.
Набуття громадянства є вирішальним показником інтеґрованости в американське суспільство. Ті, хто народився в США, стають громадянами США по праву народження. Серед тих, хто прибув в країну у 1948-1952 роках, громадянами стали понад 90 відс., а серед іміґрантів четвертої хвилі (1988-2010 роки) – лише 53 відс.
Кількість україномовних в сімейному побуті серед представників української спільноти у 1980 році дорівнювала 16.1 відс. від загальної чисельности, а в 1990 році скоротилася до 13 відс. Четверта хвиля іміґрації збільшила кількість україномовних в 2010 році до 15.3 відс.
Українці США – високоосвічена спільнота. У віці 25 років і старше в 2010 році докторський науковий ступінь мали 2.5 відс. осіб, освіту в обсязі від маґістра до доктора (виключно) – 20.6 відс., а освіту в обсязі середньої школи (в тому числі незакінчену) – 99.2 відс. осіб.
Українці мали в 2010 році високий рівень задіяности в праці – 66 відс. Відсоток бідних українських сімей виявився найвищим в Алясці – 69 відс. Понад 20 відс. бідних було зареєстровано у чотирьох штатах – Вашінґтоні, Ореґоні, Кентакі і Південній Каролайні.
Перепис 2010 року показав, що майже 70 відс. українців мали власне житло.
Певним недоліком є те, що дані атласу вже застаріли: у ньому аналізується 2010 рік, а настає вже 2020-ий й, відповідно, новий перепис населення. Тому слід побажати проф. О. Воловині самостійно, або із залученням молодих колеґ опрацювати матеріяли перепису 2020 року, коли вони стануть доступними. Доповнення вже існуючих таблиць даними 2020 року не потребуватиме великих зусиль. Цю роботу можна виконати і у вигляді серії наукових і науково-популярних статей.
Станіслав Кульчицький – головний науковий співробітник Інституту історії України Національної Академії Наук України, доктор історичних наук, професор, лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки, член редакційної колеґії Національного атласу України, лавреат премії Омеляна і Тетяни Антоновичів‚ Київ.