Св. п. д-р Юрій Кульчицький.
Нестерпно тяжко було для друзів‚ товаришів‚ колеґ‚ вже не кажучи про найближчу рідню‚ проводжати в останню дорогу чудову людину‚ самовідданого громадського і культурного діяча‚ вченого і з великої літери Українця‚ яким був і назавжди залишиться в нашій пам’яті д-р Юрій Кульчицький (1937-2020)‚ який помер 17 січня. Нехай же біль утрати стишить наша глибока вдячність покійному за гідно прожите життя‚ за його добре серце і ясний розум‚ за той світлий приклад‚ що він подав нам у служінні науці‚ американському суспільству і українській громаді.
Ю. Кульчицький народився у Винниках біля Львова. Тяжка доля спіткала його ще дитиною: більшовики розстріляли батька‚ матір померла від тифу. Його шестирічного разом з сестрою Мартою забрали до Німеччини вуйко і тета Цогли. Довгий час перебували у таборі в Бертесґадені‚ по війні переїхали до Америки‚ Ю. Кульчицький знайшов притулок в сирoтинці у Філядельфії‚ відтак долучився до великої української громади Клівленду.
Закінчивши школу‚ Ю. Кульчицький якийсь час працював у бюрі компанії „Форд“‚ маючи вроджену здібність до науки‚ вступив до Кент університету стейту Огайо‚ очолював там Український студентський клюб. Ми співпрацювали з ним у Студентському товаристві ім. Адама Коцка у Клівленді. У 1967 році Ю. Кульчицького обрали президентом Союзу Українських Студентських Товариств Америки.
З молодих літ увійшовши в активне громадське життя американського українства‚ багато доклався до плідної праці Українських Злучених Організацій – місцевий Відділ УККА‚ СУМ і ТУСМ. Також проявив себе на ниві збереження української культури‚ співав у хорах‚ був членом славної Капелі Бандуристів.
Великою заслугою Ю. Кульчицького була його жертвенна праця в ім’я заснування українських студій в Гарвардському університеті‚ зокрема здійснена ним спеціяльна збірка на Фонд Катедри Українознавства котра пришвидшила втілення цієї важливої для українства ідеї.
На студентській конференції в Дітройті Ю. Кульчицький знайшов своє велике кохання – Дарію Гуляк‚ з якою одружився і щасливо прожив понад 53 роки‚ і яка була в його житті надійною опорою.
Окрема сторінка його біографії стосується наукової діяльности. Здобувши докторат з історії у Джорджтавнському університеті‚ Ю. Кульчицький головним предметом своєї дослідницької уваги зробив Україну і боротьбу українського народу за свободу і незалежність. З цією темою пов’язані його змістовні статті для преси і наукових журналів‚ десятки виступів на конференціях‚ зокрема в Науковому Товаристві ім. Шевченка. Українській національно-визвольній боротьбі він присвятив книжку „Шаблі з плугів“.
Як професор Янґставнського стейт-університету‚ на літні семестри він охоче їздив до Мюнхену викладати історію в Українському Вільному Університеті.
Ю. Кульчицький багато разів відвідував Україну‚ навіть ще до відновлення її незалежности. Виступав там з доповідями про Голодомор-геноцид. Я мав приємність бути в Україні в товаристві Ю. Кульчицького і його дружини Дарії під час святкування 10-ої річниці Незалежности.
Щира людяність і сердечна доброта покійного повною мірою виявлялася в любові до синів Левка і Данила‚ невісток Арети і Роми‚ онуків Даріяна‚ Калини‚ Єви і Михася.
Похований св. п. д-р Ю. Кульчицький на цвинтарі Української католицької церкви св. Андрія в Пармі‚ Огайо.
Прийми‚ Господи‚ його чисту християнську душу!
Богдан Футей