Подаючи відповідь на відгук Миколи Дупляка про часопис „Лемківщина“ у „Свободі“ за 21 січня 2021 року, щиро запрошуємо читачів до ознайомлення з першим історичним примірником в електронному форматі нашого часопису. Його публікацію здійснено восени 2020 року (https://lemko-ool.com/?page_id=9432&lang=uk).
Отже читач має змогу пересвідчитися, що журнал „Лемківщина“ не зник з інформаційного простору. Більше того, для yкраїнської спільноти США, а зокрема лемківської громади, з’явилась нагода модернізувати свою видавничу базу. Так, впродовж останніх років, було цілковито оновлено вебсторінку Організації Оборони Лемківщини (ООЛ), актуальні новини викладалися у Facebook та Instagram, продаж книжок став можливим через онлайн на Amazon.com і таке інше.
А навесні 2020 року Крайова управа ООЛ вирішила усучаснити й квартальник „Лемківщина“ шляхом переходу в електронний формат. Оскільки його довголітня редакторка Марія Дупляк відмовилася від пропозиції Крайової управи продовжувати свої редакторські повноваження, відтак була створена нова Редакційна колеґія. Як результат спільних напрацювань нашим читачам запропонована нова цифрова версія. Більш динамічне видання з гіперпосиланнями, з додатковими джерелами інформації та доступом до часопису для читачів на смартфонах та планшетах істотно та якісно збільшило число поціновувачів нашого продукту, яке вже зросло до понад 500 осіб. А для тих, хто все ще залишається зацікавленим у паперовому форматі, пропонуємо ексклюзив повністю кольорово ілюстрований, як перевага до чорно-білої версії його старої редакції.
У своєму відгуку на сторінках „Свободи“ М. Дупляк розпачає про „велику втрату“, вбачає причини зміни формату не так через нерентабельність друкованої продукції, а чи то пак навіть допускає при цьому думку про можливу зміну політичної орієнтації Крайової управи ООЛ.
Отож сміємо розчарувати пана Дупляка і запевнити у неправомірності його підозр, позаяк такі не мають жодного ґрунту та підстав. Як спростування на голослівний закид, назване видання „Лемківщини“, яке вийшло восени 2020 року, містить також розгорнуту оцінку про нинішнє керівництво ООЛ від Ярослави Галик, голови Світової Федерації Українських Лемківських Об‘єднань (СФУЛО) – міжнародної неурядової організації США, Канади, Польщі, Словаччини, Сербії, Хорватії та України. То чи є підстава для сумнівів щодо якихось змін? Більше того, наш читач матиме завше змогу переконатися, що і в новому форматі цілева тематика часопису сфокусована на виконання програмових засад ООЛ щодо сприяння розвитку української культури, мови, релігійних, світських та національних традицій; утвердження устоїв самобутньої, унітарної української держави. У цьому ж випуску, як підтвердження сказаного, читач ознайомлюється зі змістовними статтями про наші питомі землі, а саме: „Лемки – найдальша українська етнографічна група на Заході: як пояснюється в „Енциклопедичному словнику Лемківщини“, а також увазі читача розкрито красу ікони „Воскресіння Христове“ з церкви св. Параскеви у селі Новиця, де мова йде про те, як художня спадщина релігійної іконографії Лемківщини посідає важливе місце в історії культури України.
Виокремлюючи цитату з пропонованих заплянувань нової редколеґії часопису про те, що „ми надаватимемо більше матеріялу лемківським діялектом задля його збереження“, М. Дупляк ставить рішуче запитання: „Цікаво лишень, хто ще, окрім „мовних фахівців“ з нової редакції журналу читатиме по-лемківськи?“ На це ми, не менш рішуче, відповідаємо – незважаючи на те, що переважаюча площа часопису буде заповнена українською мовою, немає ані найменшого сумніву, що правдиві вихідці з Лемківщини та їхні нащадки по всій Польщі, Україні, США та інших країнах залюбки читатимуть рубрики по-лемківськи! Це успішно й переконливо доведено виданням „Наше Слово“ – газета для українців у Польщі, яка вже багато літ друкує популярну „Лемківську сторінку“ зі статтями по-лемківськи! Спеціяльно для задоволення запиту до редколеґії журналу М. Дупляка щодо існування діялектів української мови (зокрема лемківського), а також особливостей історії розвитку української літературної мови, її змішаної саме діялектної основи наголосимо на ґрандіозну працю українських вчених, а саме на Атлас української мови (АУМ) у трьох томах, де ще з кінця 1930-х років зібрано описові праці з української діялектології, в яких зафіксовано основні риси українських діялектів. Ми щиро віримо, що М. Дупляк зможе заповнити прогалини своїх знань, ознайомившись з працями таких вчених діялектологів як автора першої історії української літературної мови Григорія Голоскевича, чи бодай напрацюваннями Федота Жилка, Лідії Григорчук, Ярослави Закревської, Олени Курило та Всеволода Ганцова, котрі недарма вважаються в науковому світі відкривачами нової змішаної діялектної основи нашої української мови.
Поділимося із паном Дупляком інформацією, що особливо тепер, у часі чергової українсько-московської війни з 2014 року, спостерігаємо зростаючий інтерес молодого покоління до лемківської теми. Чи не щемні слова та глибинно душевна мелодія саме лемківської пісні „Пливе кача“, що стала реквієм у боротьбі українців за свою незалежність, збудили національну свідомість багатьох через осмислення глибини невідворотньої втрати самобутности України при анексії території одного з найбільших її субетносів. Отож через сайти соціяльних мереж знаходимо прослуховування лемківських уроків від Марка Лишика на каналі YouTube „Американський лемко“ чи вивчення лемківських питомих слів в Інтернеті на LemkoNews від „Молодої Лемківщини“ зі Львова, як молодіжної громадської організації, „основною статутною метою діяльності якої є збереження, дослідження та популяризація історії та культури Лемківщини як невід’ємного надбання українського культурного спадку“.
Часопис „Лемківщина“ продовжуватиме висвітлювати насущні проблеми з усіх етнічних територій, де проживають українці Словаччини та Польщі (Лемківщина, Західна Бойківщина, Сяніччина, Холмщина, Підляшшя), і водночас зосереджуватиме особливу увагу на лемко-українській проблематиці як у США, так і за океаном. Важливим моментом, на якому Редакційна колеґія хотіла б наголосити, є те, що ми – гідні українці, виявляючи відданість своїй громаді, водночас пишаємося своїми лемківськими коріннями та цілковито зобов’язуємося сприяти збереженню унікальности Лемківщини! Запевняємо наших вірних читачів, приятелів, конструктивних критиків і навіть недоброзичливців, що нова Редакційна колеґія й надалі надаватиме інформацію щодо тем, яка періодично виходила на шпальтах журналу „Лемківщина“ з моменту його створення, включаючи культуру, мистецтво, національні традиції, історію, мемуари та неперервне організаційне життя ООЛ. Як наголошувалось у передмові електронного випуску часопису, ми підтримуватимемо та вибудовуватимемо високі стандарти всіх попередніх редакторів. Щиро сподіваємося, що небайдужа громадськість приєднається до нас у наступному етапі подорожі нової „Лемківщини“ та надсилатиме очікувані нами коментарі (або запити щодо отримання чергового видання журналу безпосередньо електронною поштою) на адресу: [email protected].