Після того, як протягом 18-19 лютого 2014 року російськомовні беркутівці розстріляли 80 мирних протестувальників, 20 лютого зі сторони Майдану в бік карателів полетіли кулі. До цього спецпризначенці легко захищались від каміння та пляшок з „коктейлем Молотова“. І якби окремі демонстранти не почали стріляти з мисливських рушниць та карабінів у беркутівців, ми сьогодні поминали б не „Небесну сотню“, а небесні тисячі. Непокаране зло миттєво множиться.
Це правда, котру сором’язливо замовчують, попри неспростовні факти та логіку історичних подій. Російський імперіялізм розуміє лише силу. Поки московський окупант не отримує по зубам, він не зупиняється. Порівняйте Крим та Донбас. Якщо б українські добровольці не почали збройно відповідати на військову аґресію, російський чобіт безпроблемно дійшов би до Києва. На лівобережжя України чекала б доля Придністров’я чи Абхазії.
Теперішнє поминання загиблих за Україну в лютому 2014 року вимагає бодай короткої правової аналізи. Особливо в контексті заяв генерального прокурора України та деяких народних депутатів про необхідність перегляду закону „Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України“, чинного від 22 лютого 2014 року. Верховна Рада України означеним законом звільнила від кримінальної відповідальности осіб, які були учасниками масових акцій протесту, що розпочалися 21 листопада 2013 року.
Народні депутати, прокурори, які намагаються нині порушити кримінальні провадження проти майданівців, що не бажали бути живими мішенями, взагалі ніколи не читали української Конституції. Інакше вони б помітили ст. 58: „Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи“.
Спеціяльно для них мушу коротко нагадати й інші дотичні до цієї справи конституційні норми:
Ст 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціяльною цінністю.
Ст. 8. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Ст. 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинґи, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Ст. 55. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Ст. 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Ст. 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Як бачите, мирні демонстранти, які після двох днів розстрілів беззбройних людей почали відстрілюватись, не порушили жодної статті Конституції України – на відміну від озброєних опонентів з „Беркуту“, що складали присягу українському народові, а не Кремлю та його київським посіпакам.
Отже, демонстранти, які на третю добу почали на постріли відповідати пострілами, діяли в межах закону, відповідно до якого не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої необхідности, тобто для усунення небезпеки, якщо цю небезпеку не можна було усунути іншими засобами.
Миколаїв