13 липня кіноклуб „Знято в Україні“ („Created in Ukraine“), заснований відомою українською, а тепер і ізраїльською журналісткою Світланою Козирєвою при Українському культурному центрі Посольства України в державі Ізраїль, показав перший український фільм за програмою кінофестивалю в місті Холон. Гаслом фестивалю можна взяти слова з „Хочеш підтримати Україну? Запроси друзів у кіно”.
І до цього в Ізраїлі показували фільми українських авторів. Але вперше п’ять сучасних фільмів мали змогу подивитися і українці, які живуть постійно в єврейській державі, біженці, яких опікує Ізраїль, і корінне населення. Адже фільми демонструвалися з написами на івриті. Бажаючі, а їх загалом було понад 600 людей, подивилися стрічку „Віддана“ Христини Сиволап, знята за бестселером Софії Андрухович „Фелікс Австрія“. Це романтична, чуттєва, гарно костюмована драма з елементами фентезі (дещо схожа на французьку „Амелі“). Історія про стосунки, співзалежність, особисті межі, фантазії та ілюзії. Про те, як не розчинитися в іншій людині та не загубити себе. Кінострічка „Поводир“ режисера Олеся Саніна, яка з початку війни Росії проти України була показана у 670 кінотеатрах США, 180 – Канади. Знаковий для українського кіномистцтва фільм був дуже тепло сприйнятий глядачем.
Один із найтитулованіших сучасних українських фільмів, який вже має 60 міжнародних нагород, військова драма „Мати апостолів“ режисера Зази Буадзе та продюсера Дмитра Овечкіна. Це історія про матір, яка дізнається, що літак її сина збито. І, не вагаючись, вирушає на його пошуки. На схід, у саме пекло війни.
Фільм „Мати апостолів“ унікальний за своєю сценарною формою, сильний емоційно, знятий за реальними подіями, які відбувалися на сході України в 2014 році.
Ще одна стрічка, яка торкається непростої історії двох народів: українського та єврейського – „Чому я живий“ Вілена Новака – історія стосунків єврейської та української сімей, що розгортається в Маріюполі на початку Другої світової війни.
„Фільм у фільмі“ – так можна сказати про документальну стрічку „Земля блакитна, наче апельсин“ Ірини Цілик. Европейська прем’єра стрічки відбулася на Берлінале. І це перший український фільм, який здобув нагороду на американському кінофестивалі „Sundance Film Festival“. Історія про родину в місті Красногорівка Донецької області, яка на час зйомок була у прифронтовій зоні. Анна та її четверо дітей знаходять нову роботу, яка дає їм сили жити серед постійних обстрілів та небезпеки. І це – кіно.
На запитання, як можна оцінити фестиваль Світлана Козирєва розповіла: „Це – унікальна подія. Дні українського кіно в Холоні – фактично перша можливість познайомитись із нашим сучасним кінематографом. Важливо, що покази – благодійні. Отримані від кожного фільму кошти підуть у фонди підтримки України та українських кінематографістів. Наприклад, кошти від продажу квитків на фільм „Поводир“ будуть перераховані українським кінематографістам і на відновлення майстерні кобзарських інструментів у селі Мощун Бучанського району під Києвом, яка була зруйнована під час бомбардувань російськими військами. Музичні інструменти, виготовлені у цій майстерні, зняті у фільмі. Тепер українці розкидані по всьому світу і в кожного своя ситуація, пов’язана з війною. Тому українські творці не змогли приїхати на фестиваль особисто і показали глядачам свої відеозвернення перед початком сеансів“
Провести такий захід – це велика робота. Починаючи від відбору фільмів і контактів із правовласниками, технічної роботи і до поширення інформації про покази фільмів. „Організаторів підтримали представники української громади країни, вони поширювали інформацію про фестиваль, за що їм безмежна подяка. Також ми вдячні відділу по роботі з репатріянтами муніципалітету Холону. Також я вдячна особисто Роману Карасику, співорганізаторові Днів українського кіно в Ізраїлі, який активно долучився до події, і, фактично, став частиною команди кіноклубу. Дякую і Послу України в державі Ізраїль Євгенові Корнійчуку, який особисто привітав учасників першого кіносеансу“, – говорить С. Козирєва, випускниця Львівського університету. Вона працювала на українських телеканалах ICTV, „Інтер“, „СТБ“, співпрацювала зі студією „1+1“. Спеціялізувалася на культурі та кіно, стажувалася у режисера Кшиштофа Зануссі, брала інтерв’ю в людей мистецтва та кінематографу: від Горана Бреговича до Кім Кі Дука. Відвідала бієнале у Венеції та інші кінофестивалі. Два з половиною роки тому переїхала на проживання в Ізраїль, де продовжує займатися улюбленою справою, ставши амбасадором українського кінематографу в країні.