КИЇВ. – 20 березня Рада директорів Міжнародного Валютного Фонду (МВФ) мала зробити третій перегляд програми розширеного кредитування (Extended Fund Facility) та відповідно, затвердити черговий транш для України у розмірі 1 млрд. дол. Але за день до голосування МВФ знову відклав розгляд українського питання. Як заявив Міністер фінансів України Олександер Данилюк, сторони мають відкориґувати кількісні параметри програми зв’язку із торгівельною бльокадою окупованих територій на сході, яку оголосила Україна.
Третій перегляд вже має велику затримку, до речі‚ як і другий попередній перегляд, який був затриманий майже на рік. Попередньо третій перегляд очікувався наприкінці 2016 року. Але основними чинниками затримки графіку програми є повільне просування реформ по ключових напрямках програми. Хоча Україна провела націоналізацію найбільшого комерційного „Приватбанку”, який мав велику „дірку“ у балянсі і загрожував фінансовій стабільності‚ та затвердила бюджет з дефіцитом у 3 відс. від Внутрішнього валового продукту (ВВП), як то було попередньо узгоджено з МВФ, фахівці Фонду вимагали більш рішучих дій у запровадженні ринку продажу землі, приватизації збиткових державних підприємств та просуванні пенсійної реформи.
Але головною перешкодою у проведенні широкого діяпазону реформ як у сфері державних підприємств, або ринку землі чи фінансовому секторі залишається тотальна корупція у системі виконавчої влади, та судівської системи. Це робить систему прийняття рішень у державі непрозорою та неефективною. Останні події‚ які сколихнули громадську думку‚ були також пов’язані з корупцією вищих ешелонів влади. Це бльокада активістами торгівлі з окупованими територіями та арешт‚ а потім звільнення під заставу у майже 4 млн. дол. керівника податкової служби та митниці Романа Насірова.
Громадські діячі та люди питають у влади, чому за три роки після Революції Гідности нічого не зроблено для диверсифікації постачання вугілля у енерґосекторі, куди спрямовується різниця між закупочною ціною вугілля з Донецьку та ціною, по якій це вугілля перепродається на території Украіни і чи є моральним продовжувати торгівлю з територією, звідки прилітають кулі та снаряди та вбивають українців. Або звідки дружина державного службовця отримала 4 млн. дол.‚ щоб внести заставу за чоловіка‚ який звинувачений у розкраданні 80 млн. дол. державних коштів та перебуває під арештом.
Тому у найближчих попередніх заходах програми для отримання наступного траншу головними є заходи з посилення боротьби з корупцією. Зокрема передбачено прийняття Верховною Радою рішення про створення антикорупційних судів, та надання прав антикорупційному бюро (НАБУ) широкого діяпазону досудового розслідування та контролі за тими, хто є під підозрою у скоєнні злочину без попередньої санкції прокуратури.
Другим нагальним питанням для успішного просування програми з Фондом є негайне запровадження пенсійної реформи. Демографічна ситуація в Україні вже перетнула критичну межу і „терапевтичними” заходами цю проблему вже вирішити неможливо. Багато українців живуть та працюють за кордоном, а рівень народжуваности в Україні у період незалежности залишається чи не найнижчим у Европі. За офіційними даними на 14 млн. пенсіонерів доводиться лише 10 млн. працюючих в економіці України при тому‚ що критичною у світі вважається пропорція одного пенсіонера на два працюючих робітники.
Як результат, дефіцит пенсійного фонду у 2016 році за різними оцінками склав понад 150 млрд. грн. або біля 6.5 відс. від ВВП. Цей дефіцит фінансується з державного бюджету і відповідно гальмує як зростання капітальних видатків держави, що можуть сприяти зростанню економіки, так і зменшення співвідношення державного боргу до ВВП до 71 відс. до кінця програми у 2019 році, як то було передбачено на початку програми.
Меморандум співробітництва для четвертого перегляду програми передбачає радикальні кроки у пенсійній реформі, пов’язані з зміною віку при виході на пенсію, відміною раннього виходу на пенсію для окремих груп працівників, привілеями тощо. Але законодавче виконання цих заходів може гальмуватися політикумом у Верховній Раді у намаганні утримувати електорат пенсійного віку на свою підтримку.
Багато реформ знаходять супротив, тому що порушують схеми збагачення олігархічних груп та чиновників через встановлення прозорости, підзвітности та підвищення конкуренції. Це стосується відміни мораторіюму на продаж землі та запуску ринку землі, приватизації державних підприємств, реформи податкової та митної служб. Саме ці вимоги погоджені в меморандумі як попередні заходи для наступного четвертого перегляду програми та, відповідно отримання наступного траншу.
Але перспективи виконання всіх вимог, прописаних у меморандумі‚ виглядають‚ на жаль‚ імлистими, з огляду на політичні чвари у верхівці політикума та недовіру суспільства до діючої влади. Бо довіра є тим необхідним фундаментом, тільки на якому можливо будувати нову систему державних та економічних відносин та проводити ті реформи, які так необхідні Україні.
Олександр Петрик – незалежний економічний експерт‚ Київ.