ІРПІНЬ, Київська область. – Видавництво „Смолоскип“ 3-7 травня провело семінар творчої молоді, який мав загальну тему: дерадянізація. Її так чи інакше розкривали всі заходи семінару.
Зокрема, кіногрупи знімали фільм за мотивами „Щоденника“ Осипа Зінкевича, у якому він розповів про власний досвід втечі з СРСР. Яніна Дияк взяла на себе ролю представниці покоління народжених і вихованих у країні комуністичних ідеалів.
Тема дерадянізації була розкрита у виконанні „У ліс“ (режисер Дарина Гладун). Це була історія про розстріл українських поетів, які не хотіли коритися системі і, зрештою, були знищені за власну непокору. Виступ мав досить цікаве обрамлення: занесення і винесення величезного і запилюженого килима. Подібні килими висіли (і досі висять) на стінах жител і є промовистими символами „радянщини“.
У своїх виступах лектори Оксана Забужко, Тетяна Трофименко, Тамара Марценюк та інші часто зверталися до порівняння ситуації в Україні до і після 1991 року. Усі вони робили висновок: СРСР – це не лише країна на мапі, але й спосіб світобачення і світовідчуття. Тому й дерадянізація – не повалення пам’ятників на площах, а зміна способу мислення мільйонів людей.
Виступає Оксана Забужко.
Дерадянізація свідомости починається із прийняття „іншого“ та „інакшого“. Це питання розкривала лекція Т. Марценюк, яка зосереджувала увагу на стереотипах, що панують у суспільстві. Т. Трофименко вела мову про переосмислення ролі радянських письменників у сучасному світі. Вона запропонувала власну клясифікацію мистців слова, а учасники лекції мали самі обрати, який із знаних ними авторів належить до якої групи. Цієї вправою лектор змусила присутніх замислитися над тим, чи насправді так само свіжо звучать нові твори знаних письменників, чи наше позитивне ставлення до них зумовлене лише звичкою і усталеною у суспільстві думкою, яку ми не наважуємося заперечити.
О. Забужко надхненно розповідала про зворотний бік сучасного літературного процесу і позірну його невимушеність і легкість. Письменниця кілька разів наголосила, що література – це тяжка і щоденна робота, а не хвилинне захоплення.
Відбулися заходи для молодих поетів: вільний мікрофон біля ватри і „Googlepoetry“.
Сумною сторінкою семінару став вечір пам’яті Марини Брацило та Юрія Ноги.
Традиційним уже був кіноконкурс короткометражних кінострічок, створених під час семінару. У програмі було представлено п’ять робіт: три в основній конкурсній програмі і ще дві поза конкурсом. У основній програмі глядачі побачили дві роботи мистецької-групи „Монохромний голуб“‚ яка отримала відзнаку за найкращий адаптований сценарій‚ і кінострічку, зняту групою організаторів семінару Ростиславом Семківом, Ольгою Погинайко, Миколою Леоновичем та іншими, яка отримала відзнаку за найкращу ролю та найкращий добір акторів. Також відзнаку від жюрі отримав фільм „Блог Рогніди Карпівни“. У позаконкурсній програмі була показана авторська робота режисера Сергія Вовка „Ініціяція“, яка зірвала гучні овації глядацької залі.
Найбільше уваги на семінарі було прикуто до політичної гри, яка відбувалася за оновленою системою: всіх учасників розділили на чотири політичні фракції: ліберали, соціял-демократи, консерватори і радикали. Також була позафракційна група вільних мистців, яким у цьому році чи не вперше надали право голосу. Представники фракцій швидко утворили дві коаліції і висунули двох кандидатів на посаду президента семінару: чинного президента Анастасію Євдокимову та кандидата від опозиції Остапа Микитюка, який став переможцем.