Нещодавнє засідання Ради безпеки ООН, скликане Російською Федерацією під її власним головуванням, було радше ще дивнішим, ніж зазвичай, і це багато про що говорить. Росія постійно спотворює і дезінформує. Рада безпеки ООН – це переважно марна вправа, оскільки п’ять постійних членів мають право вето, між ними держава-терорист – РФ.
Ризикуючи надати довіру черговому російському фарсу, дискусія, що почалася, дає можливість зазначити, що російське тлумачення юридичних документів і його відображення реальности діяметрально відрізняються від тлумачення в усьому світі, включаючи Китай, Ґабон, Ґану, Індію і решти світу – навіть авторитарної її частини. Чому? Бо російська версія – це бій без правил.
Росія привела на цей захід свого представника, Тетяну Монтян, адвокатку, яка народилася в Криму, навчалася в Москві на юриста і служила офіцером поліції у Москві. Вона відома також своєю майстерністю у боях без правил. Вона є версією Володимира Путіна, який пройшов навчання як аґент КҐБ і відомий своєю майстерністю в дзюдо. Проблеми Т. Монтян виявлені в її карикатурних висловах. Ось одна з її цитат: „…бомбардування та вбивство мирного населення, у тому числі дітей, завжди було улюбленим заняттям Сполучених Штатів. Понад 400 дітей лише в Юґославії були вбиті США та їхніми союзниками по НАТО, в Іраку та Афганістані без жодного рахунку“.
Раніше вона прокоментувала заяву Президента Білорусі Олександра Лукашенка про пляни повернення України в „лоно слов’янства“. Вона підкреслила, що „глава республіки вміє говорити правильно“. Окрім правової та політичної невідповідности сумнівного походження, що визначає сучасні політичні відносини, її застаріла суб’єктивність була виявлена, коли вона називала незалежну Білорусь „республікою“, що нагадує Білоруську Радянську Соціялістичну Республіку.
Незалежно від наміру, виступ Т. Монтян був цирковою виставою. Вона була дуже гучною та обурливою, не висловлюючи жодних нормальних законних юридичних чи політичних арґументів. Чесно кажучи, мені було цікаво, чому РФ привела її. Вона не допомогла РФ.
На більш серйозній ноті Росія залучила заступника міністра закордонних справ Сергія Вершініна, щоб представити головну справу Росії. С. Вершінін – випускник горезвісної Московської школи міжнародних відносин, яку часто неправильно тлумачать як юридичний факультет. Це школа для російських аґентів і дипломатів. Це однозначно.
С. Вершінін наголосив на відсутності поваги до та невиконання Україною Мінської угоди від лютого 2015 року. Той факт, що він не був юридично підготовлений, став очевидним, коли він заявив, що Росія не є частиною угоди, тим самим поставивши під загрозу його власні уповноваження. Чи не-учасник угод має право винести це питання на розгляд Ради безпеки?
Зовсім іншими є факти, на які пізніше вказав Постійний представник України при ООН Сергій Кислиця. Мінські домовленості від лютого 2015 року, а також попередні та наступні документи щодо Мінська були за підписом також Ю. Зурабова, Посла РФ в Україні. Може С. Вершінін забув?
У будь-якому випадку С. Вершінін, який явно не володів юридичними даними Мінська, спирався на два основних арґументи: Україна порушує Мінські домовленості, оскільки відмовляється вести переговори з сепаратистами на Донбасі та відмовляється надати особливий статус реґіону – причому з правом вето. Він закликав читати ті угоди, але як пропустив підпис Росії під ними, так він не зауважив, що в них ніде не було слова про вето.
Перше положення Мінських угод стосується припинення вогню. Від дня угоди щодня майже без винятку Росія та її сурогати порушують це положення близько десяти разів на день, а останнім часом – більше 50 разів на день. Нещодавно Росія порушила угоду черговий раз, обстрілявши дитячий садок на українському боці.
Про решту 12 положень можна говорити щойно після виконання Росією першого – як обов’язкової умови. Як Україна може ставиться до інших положень, коли її постійно обстрілюють?
Ніхто в Раді безпеки, навіть Китай, не сприймав Росію всерйоз. Китай не став в обороні Росії, а просто напав на США за розширення НАТО, оскільки це – прецедент США розширення своєї оборони на південному сході. А Китай хоче привласнити Тайвань.
Нарешті, і хіба найсмішніше, що Революцію гідности 2013-2014 років представники РФ називали кривавим державним переворотом. Фактично, було близько десяти жертв уряду. Число втрат на боці революціонерів сягало кількох сотень. Ініціяторами смертоносного вогню були урядові війська. А російський сурогат сам утік.
З російськими фактами не посперечаєшся. Вони неприступні хоча б тому, що вони настільки смішні, що навіть не можна уявити, як до них ставитись. У Раді безпеки ООН все допустимо. Правил, доказів немає. Тим не менш, це форум для дипломатії, і тому він має цінність.
Росія не розуміє дипломатії. Російського ґросмейстера Ґарі Каспарова запитали, чи грає Путін у шахи. Він відповів, що Путін не може грати в шахи, тому що шахи засновані на правилах, а Путін – злочинець. До Путіна треба застосувати таку тактику як до інших світових злочинців та терористів.
Ню-Йорк