Слідкували ми за подіями у Пекіні від першого дня, від фантастичного відкриття до такого ж цікавого закриття. Співчувала я тим, що захворіли і не могли взяти участь у змаганнях, до яких готувалися роками. Жаль мені було батьків, які так хотіли бути зі своїми дітьми – олімпійцями і не могли приїхати. Шкода було змагунів, які до великої міри ізольовано від світу, не почули вигуків подиву, радости перемоги.
Дивилася я на вхід московських спортовців на відкритті. Росії, з причини вживання наркотиків на останній олімпіяді, заборонено брати участь в олімпіяді. Але під фіктивним ім’ям Російського олімпійського комітету вони були присутні. То кого і як покарали?
Дивувалася нахабству Путіна, який, хоч Росії заборонена участь, не соромився приїхати на Олімпіяду до Пекіну.
А верхом того нахабства було, коли він при вході москалів встав і з ентузіязмом махав до них. Він виразно показав світові, що „Москва тут є, мене ваші заборони не торкаються і не цікавлять“. Він нахабно поступив при вході українських спортовців. Несподівано заснув, а коли вони перейшли, раптом прокинувся…
Зі здивуванням всі ми дивилися на молоденьку московку на ковзанах. Виправляла на кризі чудеса! Мала дістати заслужену золоту медалю. Але виявилося, що висліди дослідів у неї виявили наркотики.
В Олімпійському комітеті велася довга і широка дискусія у справі її наступного виступу. „Молоденька, може не знала… То її дідуньо дав їй якісь ліки“. Допустили. З умовою: якщо виграє, не буде подіуму і нагород. З якої рації мали потерпіти дві інші нагороджені?
Каміла змагалася. Кілька разів впала, може нерви, бо та дискусія і чекання на рішення комітету тягнулися кілька днів. Вона вийшла четвертою. Ситуація рятівна для комітету! Нагородження відбулися.
А Москва ображена. Відразу на другий день випустила коротке відео на тлі військової школи. Мала дівчинка, десь п’яти років, хоче на ковзанку. Прилетіли великі чорні птахи і не дають. Раптом зміна. Довкруж дівчинки стоять молоді вояки, тобто московські солдати, і творять тісний мур. Налітають чорні птахи, але не можуть пробитися і відлітають. Дівчинка з усмішкою починає ковзати. Несправедливий світ кривдить бідну дитину, бідну Москву, і треба аж війська для охорони.
І світ бачив, і світ дрімав. І додрімався.
24 лютого Москва себе охороняє військом, бомбардуванням, ракетами, танками, мордуванням цивільного населення, дитячого садочка і шпиталя у Донбасі на чужій для неї „братній“ території.
Україна терпить. А світ? Плакати хочеться. Боже, помагай Україні!
Канада