28 серпня після начебто переслухання, на якому Міністерство юстиції Росії зробило заяву, що Сибірський центр української культури „Сірий Клин” більше не функціонує, суд швидко виніс рішення ліквідувати цю українську організацію. У засіданні суду взяли участь колишній довголітній президент „Сірого Клину” Сергій Винник та представник Посольства України в Москві.
Місцеве російське телебачення повідомило: „Зустріч в цьому випадку викликала неймовірний розголос. …На думку експертів, організація вже не функціонує, тому настав час офіційно ліквідувати її. Крім того, на думку експертів, організація раніше систематично порушувала закон. Незважаючи на те, що ліквідація неактивних організацій є звичайним процесом, зустріч викликала розголос в Україні. Український дипломат приїхав до нашого міста спеціяльно для зустрічі з громадою. …Сибірський центр української культури „Сірий Клин” раніше займався масовими подіями, концертами. Тепер пісні і танці закінчені, організація не діяла протягом декількох років і насправді була тільки на папері. Організація має порушення, і багато. Всі вони грубі і повторюються систематично, у чому впевнене Міністерство юстиції Росії”.
На підтримку цієї позиції російське телебачення процитувало Наталію Уфімцеву, „експерта” Міністерства юстиції РФ для Омської области, яка заявила: „Інспекція виявила численні порушення в 2016 році”.
Російське телебачення наголосило, що на судовому засіданні з української сторони було лише дві особи. Одним з них був омський адвокат С. Винник, який був представлений також як колишній голова центру „Сірий Клин”. Телебачення зазначило, що С. Винник не говорив під час судового розгляду і відмовився коментувати журналістам.
Тим не менш, телевізійний репортер просвітив свою авдиторію, що в листопаді минулого року було відкрито кримінальну справу проти С. Винника, який був підозрюваний у порушенні процедур закону банкрутства: „А в квітні було підкреслено в іншому епізоді: Міністерство юстиції включило канадську організацію під назвою Світовий Конґрес Українців у список небажаних в Росії – вона організувала мітинґи проти приєднання Криму до Росії. С. Винник як представник організації в Тверському суді Москви намагався оскаржити рішення, але даремно”.
Чимало уваги присвятило російське телебачення появі іншого українця під час судового розгляду: „Приїхав до нашого міста інкогніто. Він також відмовився говорити з журналістами. Як виявилося, це радник Посольства України в Росії Вадим Бондарчук”.
Телевізійний звіт не закінчився без коментарів: „Однак візиту такого високого гостя до Омська можна пояснити особливостями української дипломатії в останні роки, коли, не розуміючи цього питання, відразу критикують Росію. І цього разу Міністерство закордонних справ сусідньої держави на сторінках однієї з українських газет назвало закриття організації, яка більше не функціонує в Омську, репресивною політикою Росії”.
„Сірий Клин” ліквідований, але „особисті” проблеми С. Винника тільки починаються. Можливо, щоб встигнути до Дня Незалежности України та зіпсувати настрій, 24 серпня, за чотири дні до слухання справи „Сірого Клину” передано С. Винникові постанову заступника прокурора міста Омська, судового радника Лазарчука, який прийняв рішення видати кримінальну скаргу проти С. Винника за адміністративний злочин в результаті його діяльности як представника Світового Конґресу українців (СКУ) в Росії. З огляду на те, що діяльність СКУ заборонена в Росії, С. Винникові заборонено діяти як її представника. Рішення заступника прокурора детально описане на п’яти сторінках. Справа розглядатиметься у Первомайському районному суді Омська.
Міністерство закордонних справ України видало коротку заяву про судове рішення щодо „Сірого Клину”. Однак події щодо заборони СКУ в Росії та ліквідації Сибірського центру української культури в Омську, а також звинувачення проти С. Винника це усе прелюдія культурного геноциду українців в Росії, що повинно привернути увагу міжнародної спільноти, включаючи ООН, Організацію з безпеки та співробітнитства в Европі, Раду Европи, її Парляментську Асамблею та кожну міжнародну установу.
Треба стати на захист. Мабуть, це не змінить політики Москви, але бодай ще раз розкриє очі світу, який Москві досі довіряє і з якою бажає співпрацювати.
Аскольд С. Лозинський
Ню-Йорк