БЕРЛІН. – Три роки тому на хвилях берлінського каналу „ALEX.FM“ з’явилася перша програма українською мовою „TremBeats.FM“. Гостями етеру були Посол України Андрій Мельник і німецький політик Карл-Ґеорґ Вельман. Говорили про Україну: про її місце в европейській спільноті, про перспективи, про неймовірний людський потенціял.
Так почалася історія першого у Німеччині україномовного радіо „TremBeats.FM“. Постало воно завдяки журналістці з України Євгенії Козменко. Одного дня вона вирішила, що у Німеччині повинно з’явитися українське радіо, подала оголошення у Фейсбук і знайшла однодумців. Відтоді о 16.00 кожної першої та другої середи місяця українці Німеччини можуть слухати радіопередачі рідною мовою. Про те, чим „живе“ на щодень „TremBeats.FM“, про його пляни та труднощі розповіла Євгенія Козменко.
Євгенія Козменко. (Фото: архів редакції)
Коли ми тільки починали, то мали одну годину етеру на місяць. Минулого року адміністрація „ALEX.FM“ відзначила нашу програму, як одну з найкращих, і сама запропонувала нам дві години на місяць і ще годину прямого етеру. Проте від прямого ми, на жаль, змушені відмовитися. До нього потрібно дуже добре готуватися, потрібно, щоб хтось був весь час у студії, а ми не можемо собі на це дозволити, оскільки всі працюють добровільно у вільний від основної роботи час. Тому, дуже б хотілось, але наразі це для нас недосяжне. Отож покищо маємо дві години на місяць.
Уже другий рік поспіль нам допомагає Посольство України у Німеччині. У минулому році завдяки їхній допомозі ми змогли оплатити студію і монтаж передач. Навіть ведучі отримали невеличкий гонорар.
До того часу ми все робили самі. Перші ж півтора року працювали, взагалі, безкоштовно. Щоправда, завжди з’являлися люди, які допомагали нам зробити лоґотип, награти музичні заставки. Ми також сподівалися на фінансування від Міністерства інформаційної політики України – зголошувалися до конкурсу. Нам навіть давали ґрант, проте поставили умову, що 80 відс. етеру повинно вестись німецькою мовою. Але ми робимо українське радіо для українців, тому відмовились і не отримали цього ґранту.
Наші новини, насамперед, повинні бути актуальними. Тому кожну тему пляную за тиждень або за кілька днів перед випуском. Якщо відбувається, наприклад, фестиваль, то звичайно, знаємо наперед, що висвітлюватимемо цю подію, але переважно теми добираються спонтанно.
У наших програмах ми говоримо про те, що трапилось або трапиться у поточному місяці, про якусь подію, що є цікавою водночас для українців і німців. Не передаємо новин з України, не розмовляємо теж про політику, хоча такі політичні події, як вибори президента, петиції про Голодомор – такі ґльобальні, важливі теми завжди висвітлюємо.
Зазвичай, одна година нашого часу – це етер з Берліну, на який ми запрошуємо гостя, робимо програму українською та німецькою мовами. Під час етеру працюють двоє ведучих, Катерина Ріц-Ракул – українською та Ганна Гриніва – німецькою. Друга година – це музичний етер від Марко Нойбауера. Проте, зараз ми вирішили не обмежуватися тільки Берліном, а охопити й інші міста Німеччини, адже там також багато чого відбувається.
Якщо говорити про цьогорічні програми, то ми зробили дуже гарний етер про дистанційне навчання. Батьки самі розповідали про своїх дітей: як виглядає навчання вдома, як діти пристосовуються до нього. Зробили також кілька інтерв’ю з дітьми. Ще у нас була гаряча лінія з Посольством України у Німеччині: можна було задзвонити до студії і задати питання консулові. Такий етер ми хочемо повторити, оскільки, як відомо, всі завжди мають багато питань до консула, отож є багато дзвінків. Також гарний був етер, коли у Берліні відбувалася зустріч української діяспори усього світу.
Мої друзі-німці, котрі також слухають наші програми, кажуть, що їм подобається музика, а також, коли розмовляємо про політику, вибори президента, про спільні ініціятиви між двома країнами.
У перший рік ми робили наголос на рекляму туризму в Україну. Запрошували авторів книжок, путівників, розповідали, куди поїхати, що побачити. Це німцям також дуже цікаво. Щоправда, коли відбираю теми, ніколи не орієнтуюся на німецького слухача, тільки на українського.
На початку нам вдалося заанґажувати до проєкту чотирьох осіб. За три роки змінилося багато ведучих. Від самого початку були М. Нойбауер і К. Ріц-Ракул – вони так і залишилися. Натомість, завжди змінювався німецькомовний ведучий. Приходило багато людей, пробували, відходили. Зараз у нас є Г. Гриніва. Але ми постійно шукаємо нових людей. Хотілося б розширити команду, щоб етери були не тільки від одного-двох ведучих.
„TremBeats.FM“ має бути в інтернеті. Однозначно, не цілодобово. Навіть, якщо вночі буде тільки музика, все одно потрібно, щоб хтось у цей час працював. Зараз це – неможливо. Тому краще зробити менше, але якісніше. Думаю найбільш оптимально – це 12 годин на добу. Скільки часу займатимуть інформаційні програми, наразі важко сказати. Все залежатиме від того, чи пощастить знайти нових людей. В ідеалі – це 6-7 годин на день, решта – музика. Дуже сподіваюся, що вдасться розширити команду ведучих, можливо залучити студентів-журналістів, які зацікавлені у тому, щоб робити власні програми. До того ж є багато українок, які не працюють і хотіли би робити щось своє, наприклад, кулінарні програми, книжкові огляди або де найкраще щось купити. Тобто, ми відкриті на ініціятиви.
Ми плянували вийти на онлайн-мовлення 1 червня минулого року. Проте зараз, справді, важко назвати якийсь конкретний термін. За нинішніх умов плянувати щось не має ніякого сенсу. Думаю, розпочнемо з того, що у нас запрацює веб-сторінка, куди ми почнемо викладати ті етери, котрі вже є, все, що зробили за три роки, всі програми. Над веб-сторінкою ми наразі ще працюємо, але у нас уже є активна сторінка на Фейсбуку. І звичайно, наші етери на „ALEX.FM“ залишаться.
Щоб приваблювати публіку, треба кожного разу додавати щось нове: нові рубрики, нових ведучих. Для цього потрібно робити більше авторської роботи, а ні у кого немає на це часу.
Попри все, я задоволена, що ми впродовж трьох років цю справу підтримуємо. Коли в одному місяці не було етерів, бо не було часу їх зробити, думала: „Нічого страшного, мабуть, ніхто і не помітить“, але люди писали, запитували, чому немає. Отож, бачу, що є резонанс, люди чекають. Тому зупинятися ми, однозначно, не будемо, принаймні цей мінімум – дві години, продовжуватимемо робити. Це – не складно, це – моя віддушина. Якщо у нас з’являться ресурси робити ще щось більше – буде чудово. Та важливою є вже сама наявність українського радіо у Німеччині.