Листопад для українців та людей доброї волі є часом вшанування жертв Голодомору, жахливого і сплянованого сталінсько-радянським режимом голоду українців на теренах центральної, східньої і південної України та Кубані у 1932-1933 роках. Примусове та довготривале голодування мільйонів українців призвело до смерті принаймні 10,5 мільйонів згідно найновіших розслідувань! Це була навмисна політика як реакція на спротив волелюбного селянства проти введеної колективізації у 1928 році, коли забирали приватні ділянки, худобу та сільськогосподарське знаряддя до колгоспів, примушували до праці в колгоспі, де платили збіжжям, якого було мало прогодувати родину. Задокументовано близько 4 тис. масових виступів селян проти колективізації на початку 1930-их років. Щоб зламати спротив селян, було введено непомірний плян заготівлі хліба, що змушував передавати усе зібране зерно на користь держави, яка продавала його за безцінь за кордон. Селяни почали масово виходити з колгоспів, забираючи свою власність назад. Для збереження колгоспів і майна у руках держави режим 7 серпня 1932 року прийняв репресивну постанову, яка в народі отримала назву „закон про п’ять колосків“. Все колгоспне майно прирівнювалося до державного, а за його розкрадання було встановлено жорстоке покарання. Згідно з цим законом держава карала голодних селян за збирання в полі залишків урожаю ув’язненням на 10 років з конфіскацією майна або розстрілом. Було організовано спеціяльні групи активістів, які обшукували садиби, аби силою вилучати зерно. Такі обшуки супроводжувалися терором, фізичними та моральними знущаннями над людьми.
Неймовірно жорстоким було рішення політбюро Центрального комітету Комуністичної партії України від 18 листопада 1932 року про права держави забирати у селян не тільки зерно, а й інші продукти харчування та майно, яке можна було продати або обміняти на їжу. Також було запроваджено особливий репресивний режим – „чорні дошки“. Занесення на „чорні дошки“ означало фізичну продовольчу бльокаду сіл, районів: тотальне вилучення їжі, заборону торгівлі і підвозу товарів, заборону виїзду селян та оточення населеного пункту військовими загонами, ГПУ, міліцією. У 1932-1933 роках режим „чорних дошок“ діяв у 180 районах УРСР (25 відс. районів). Такий репресивний режим було застосовано лише в Україні і на Кубані, тобто в місцях компактного проживання українців.
Найгірший час Голодомору припадає на червень 1933 року. Щодня мученицькою смертю помирало 28 тис. осіб, щогодини –1,168 осіб, щохвилини – 20.
Навіть сьогодні не знаємо достеменно скільки людей загинуло в час Голодомору. Більшість істориків та науковців ставерджує, що понад 7 млн померли в Україні та 3 млн українців на Кубані, Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані. Окрім кількости, важко встановити імена тих, хто загинув від Голодомору, бо було заборонено записувати дійсну кількість смертей. Сьогодні виявлено таємні списки деяких сільрад із переліком померлих в 1932-1933 роках. Ці списки вдвічі перевищують офіційні дані. Цілком зрозуміло, що такі випадки були непоодинокими. Існувала заборона записувати причину смерті як „голод“, тому в актах про смерть вказували „від тифу“, „виснаження“, „від старости“. В 1934 році всі книги про реєстрацію смертей були передані до спеціяльного відділу ГПУ. Українці вимирали сім’ями, селами, і не завжди померлих обліковували. Рівень незареєстрованої смертности – невідомий, але цілком очевидно, що померли мільйони.
Для вшанування жертв Голодомору, зібрання та дослідження історії Голодомору, було ухвалено українським урядом постанову про створення Меморіялу пам’яті жертв голодоморів. У 2010 році було відкрито меморіяльну частину, тепер вже Національного музею Голодомору-геноциду на березі Дніпра у Києві. Ця перша частина Меморіялу має дві скульптури янголів, що є символічним входом до музею, площу „Жорна долі“, по колу якої розташовані художні скульптури жорен, а в центрі площі – скульптура дівчинки, яка має назву „Гірка пам’ять дитинства“. „Свіча пам’яті“ оточена комплексом художніх композицій (лелеки, залізні хрести, кам’яні брили, плити із викарбуваними роками злочину проти українського народу). Заля пам’яті – центральна частина Меморіялу, яка наразі виконує функції музею, алея „Чорні дошки“ – ґранітні плити з переліком населених пунктів, до яких був застосований спеціяльний режим винищення населення під час Голодомору.
Зараз тривають роботи над другою, музейною, частиною Меморіялу. Вартість проєкту – 125 млн дол., з яких 65 млн надано українським урядом для будівництва музею, а 60 млн потрібно зібрати для створення та облаштування матеріялів музею, проведення досліджень та заснування фонду на його подальше існування та розвиток. Саме цим займається Міжнародний благодійний фонд Музею Голодомору, який створили Всеукраїнська правозахисна організація „Меморіал“ ім. Василя Стуса, Громадський комітет з вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років та Світовий конґрес українців. Фонд Музею має наглядову раду у складі: голова Наглядової ради Іван Васюник, Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Святослав (Шевчук), предстоятель Православної Церкви України Митрополит Епіфаній, Президент України 2005-2010 років Віктор Ющенко, Прем’єр-міністер Австралії 2013-2015 років Тоні Ебботт, Прем’єр-міністер Канади 2006-2015 років Стівен Гарпер, голова Наглядової ради товариства „Фармак“ Філя Жебровська, письменниця, лавреат Шевченківської премії, дочка і онука свідків Голодомору Оксана Забужко, історик, доцент Львівського національного університету ім. Івана Франка Андрій Козицький, засновниця та головна виконавча директорка „Horizon Capital“, голова Ради директорів Американської торговельної палати (ACC) в Україні, заступниця президента СКУ Олена Кошарна, Міністер фінансів України 2014-2016 років Наталія Яресько, голова організації „Меморіал“ ім. В. Стуса, перший віцепрем’єр-міністер України 2016-2019 років Степан Кубів, голова Ради Канадсько-української фундації Богдан Онищук, перший заступник президента СКУ Стефан Романів.
Наглядова Рада відповідає за зібрання та відповідальне, ефективне і прозоре використання коштів для розвитку музею.
Владика Святослав звернувся з проханням до українців та всіх людей доброї волі долучитися до збірки коштів для створення музею. Всі жертводавці будуть належно записані та пошановані. Періодично будемо повідомляти про хід збірки та опубліковувати списки жертводавців. Ви можете зробити свій внесок так: виписати чек на „Ukrainian Catholic Archdiocese of Philadelphia“, позначити „Holodomor Museum in Kyiv“ та відправити поштою за адресою: Archbishop’s Chancery, 810 North Franklin Street, Philadelphia, PA 19123. Вам надішлють подячного листа.
Завітайте на сторінку Філядельфійської Архиєпархії в фейсбуку: www.facebook.com/archeparchyphilly, знайдіть повідомлення про збірку коштів на створення музею Голодомору в Києві „Creation of the Holodomor Museum in Kyiv“, де можна зробити пожертву. Ви отримаєте електронне повідомлення про отримання коштів.
Завітайте на Інтернет-сторінку Філядельфійської Архиєпархії www.ukrarcheparchy.us, натисніть на „Donate via Paypal“, потім натисніть на „Donate for Creation of the Holodomor Museum in Kyiv“ і зробіть пожертву. Листа про отримання коштів буде надіслано за проханням.
Можна скласти пожертви одразу на сторінці музею Голодомору на Інтернетній плятформі „Зерна правди“ за адресою: https://www.zernapravdy.org/uk/campaigns/sprout-the-grains-of-truth-together-with-his-beatitude-sviatoslav/. На жаль, листа про благодійну пожертву не буде надано.
Долучуйтеся до доброї і дуже потрібної справи створення Національного музею Голодомору-геноциду, який правдиво, цікаво, широко висвітлить жахіття Голодомору, вшанує пам’ять усіх померлих, назве їх, нагадуватиме про звірства сталінсько-радянського режиму в Україні. Це потрібно зробити для наших майбутніх поколінь, для майбутнього України та попередження такого жахіття де-небудь у світі.
З молитвою,
Владика Андрій (Рабій)
Єпископ-помічник Філядельфійський