Новиною світових інформаційних аґенцій стало повідомлення про те, що підлеглий Володимира Путіна, диктатор Олександер Лукашенко, з допомогою винищувача ґвалтовно посадив у Мінську літак компанії „Ryanair“, з якого зникли також декілька громадян Росії: офіцери служби безпеки, які повернулись до Москви після успішно проведеної операції. Мушу сказати те, про що чомусь мовчать всі коментатори.
Операції з приземлення пасажирських літаків на власній території є звичною практикою спецслужб.
Приземлення літака ірляндської компанії є спільною роботою О. Лукашенка та В. Путіна, який не лише надав дозвіл підлеглому „братові“, а й забезпечив його аґентами. Таким чином В. Путін віддав борг О. Лукашенкові, котрий перед цим повернув до Москви вагнерівців. Неушкоджених, але трошки наляканих.
Інформація про осіб, що придбали квитки, зареєструвались перед польотом, сіли до літака не підлягає розголошенню. Така норма захисту конфіденційної інформації про особу відповідає міжнародним правовим стандартам, викладеним, зокрема, в Монреальській конвенції для уніфікації деяких правил міжнародних авіоперевезень, в правилах Европейської організації з безпеки аеронавігації, законодавства ЕС в галузі цивільної авіяції. Справа чести власників „Ryanair“ – провести службове розслідування, щоб встановити, хто саме продав аґентурі ФСБ інформацію про всіх пасажирів рейсу „Атени – Вільнюс“. Яким чином О. Лукашенко дізнався, що саме в цьому в літаку над Білоруссю летять Р. Протасевич та його дівчина?
Що повинні зробити країни ЕС та НАТО замість чергового висловлення „глибокого занепокоєння з бентежною стурбованістю“? Скасувати всі авіорейси до Білорусі та над Білоруссю, тобто, „закрити“ білоруське небо (яке за міжнародним правом є частиною суверенної території цієї держави) та мінське міжнародне летовище в односторонньому порядку. Адже Білорусь не може ґарантувати безпеку пасажирів – ні в білоруському небі, ні і на власних летовищах. У випадку відмови ЕС від суворих заходів московські та мінські „кримінальники“ вважатимуть европейців безхребетними “терпилами”. Тому нові брутальні порушення міжнародного права з боку двох диктаторів, які нікого не бояться, не забаряться. Непокаране зло стрімко розмножується.