28 вересня я відвідав у Черкасах обласний краєзнавчий музей, біля дверей якого мене привітав працівник музею запитанням, чи я його пам’ятаю.
Я пам’ятав Володимира Денисенка з часу давніх зустрічей у селі Вознесенському на лівому березі Дніпра, де я писав історію найбільшого на Черкащині цукрового заводу „Пальмира“, збудованого за польським проєктом. Вже тоді В. Денисенко захоплювався писанням чотиривіршів-гуморесок, а тепер подарував мені вже четверту свою книжку „Ідіоми про знайомих“, видану 2016 року в Черкасах.
У назві книжки криється певний сенс: у кожній гуморесці використані ідіоми – притаманні українській мові стійкі образні вислови-фразеологізми, зміст яких не залежить від значення слів, що входять до ідіом. В кінці книжки подано словник, який включає 640 ідіом і саме ця обставина робить книжку особливо цінною для дослідників рідної мови. Ось кілька ідіом з цього словника.
Білими нитками шитий – погано, невміло виконаний.
Брати на олівець – щось занотовувати.
Варить казанок – розумний, кмітливий.
Вивести на чисту воду – викрити щось негарне.
У чому мати народила – зовсім голий.
Годувати злиднів – жити у біді.
Дивитися крізь пальці – нехтувати.
Раків пекти – червоніти від сорому.
Сидіти на шиї – бути на утриманні.
Через пень-колоду – недбало.
А тепер – три гуморески В. Денисенка.
Гриць без чарки вздовж дороги
Ходить – слідом тільки пил.
А ковтне – ледь тягне ноги
Без керма і без вітрил.
У дворі, не біля груби,
Душу відвели жінки:
Хоч на сонці гріли зуби,
Начухали язики.
Нардеп вийшов щедрим на збори –
Всім мило роздав із валіз.
Оскільки вже вибори скоро –
Без мила у душу їм ліз.