Після Другої світової війни міжнародне співтовариство взяло на себе критичне зобов’язання – „ніколи більше“ не допустити повторення звірств, скоєних під час цієї війни. ООН формулює це зобов’язання наступним чином: „Конвенція про геноцид була першим договором про права людини, прийнята Генеральною асамблеєю ООН 9 грудня 1948 року, і означала зобов’язання міжнародного співтовариства „ніколи більше“ після звірств, скоєних під час Другої світової війни“.
З тих пір, як Росія 24 лютого 2022 року розпочала геноцидну війну проти України, НАТО та його країни-члени не дотрималися повністю цього зобов’язання „ніколи більше“.
Хоча Президент США заявив, що Росія здійснює геноцид в Україні, а також Польща, Канада, Естонія, Латвія, Литва, Чехія та Ірляндія визнали цей геноцид відповідними актами своїх парляментів, НАТО та його країни-члени все ще несхильні ефективно допомогти Україні ввести безпілотну зону та зупинити цей геноцид.
Незаперечним є той факт, що безпілотна зона запобігла б загибелі чи поранення великої кількости цивільних українців, у тому числі дітей, а також масове знищення майна, спричинене безперервними бомбардуваннями Росії.
Під час брифінґу для преси 21 червня 2022 року Президент Европейського інвестиційного банку Вернер Гойєр оцінив, що з огляду на рівень руйнувань, завданих Росією, Україні може знадобитися 1.1 трлн евро іноземної допомоги для відшкодування.
Ця потреба у величезній фінансовій допомозі зростає щодня, оскільки Росія продовжує жорстоко бомбардувати Україну, щоб завдати максимальних руйнувань.
Президент України Володимир Зеленський 26 червня 2022 року, в перший день Саміту G7 у Німеччині, заявив, що за день до цього саміту російські війська, протягом доби, випустили 62 ракети по Києву та по всій Україні. Він додав: „Частина ракет була збита. Але тільки частина. Нам потрібна потужна протиповітряна оборона – сучасна, повністю ефективна, що може забезпечити повний захист від цих ракет. Ми щодня говоримо про це з нашими партнерами. Вже є певні домовленості. І партнерам потрібно рухатися швидше, якщо вони дійсно партнери, а не спостерігачі. Затримки з передачею зброї Україні, будь-які обмеження фактично є запрошенням Росії знову і знову наносити удари. Окупантів – цих терористів – треба бити всіма силами, щоб вони не подумали, що можуть на когось тиснути і переграти“.
Ненадання НАТО та його країнами-членами допомоги Україні, щоб встановити безпілотну зону, забезпечивши її потужною сучасною системою протиповітряної оборони, справді спантеличує, оскільки це не тільки зупинило б бомбардування, але й покінчило б геноцидну війну Росії проти України та ліквідувало б нинішню російську загрозу для Східного флангу.
Арґументація НАТО, щоб пояснити незрозуміле, а саме, що він не хоче втягуватися у цю війну, суперечить логіці, оскільки країни-члени НАТО відкрито постачають Україні летальну зброю, але не ту, яка потрібна Україні, щоб запровадити безпілотну зону і зупинити російську геноцидну війну.
На жаль, НАТО та його країни-члени більше не можуть скасувати жахливі наслідки російських бомбардувань та їх невиконання повністю зобов’язань „ніколи більше“.
Однак керівництво НАТО має можливість зробити правильний крок на черговому Саміті НАТО, який відбувається 28-30 червня 2022 року в Еспанії, погодившись негайно надати Україні необхідну зброю, щоб дозволити їй ввести безпілотну зону, повернути тимчасово окуповані Росією території та припинити геноцидну війну, розпочату Росією проти України.
Це єдиний надійний спосіб щоб сприяти ґльобальному миру, безпеці та стабільності, що, очевидно, відповідає найкращим інтересам НАТО та всіх його країн-членів.
Евген Чолій, Президент Громадської організації „Україна-2050“