ЛЬВІВ. – 7 жовтня урочисто відкрили вулицю, названу на честь Івана Вакарчука. В урочистості взяли участь – спільнота Львівського університету, представники місцевої влади, а також родина І. Вакарчука. Урочисте відкриття вулиці пісенно прикрасив хор Львівського національного університету ім. Івана Франка. Вулиця розташована у Галицькому районі Львова, поруч з парком І. Франка, навпроти університету. Попередня назва вулиці – Кіндрата Рилєєва. Її перейменували у рамках деколонізації топоніміки.
Відкрив захід завідувач катедри новітньої історії України імені Михайла Грушевського проф. Олек-сій Сухий, який запросив студентів Ангеліну Бережненко та Миколу Спересенка урочисто відкрити табличку з назвою вулиці. З вітальним словом до присутніх звернувся ректор університету, член-корес-пондент НАН України, проф. Володимир Мельник.
Перший заступник очільника Львівської обласної адміністрації Андрій Годик наголосив, що перейменування вулиць – важливий аспект боротьби з історичною неспра-ведливістю: „Колись вулиці називали іменами не наших героїв, а подекуди і відвертих недругів України. Та зараз ми вшановуємо світлу пам’ять великого українця, освітянина, державника Івана Вакарчука. Ця подія є знаковою і з огляду на те, що в період війни ми віддаємо шану не тільки воїнам, які кожного дня віддають життя на фронті, а й відзначаємо того, хто своєю працею тримав інший фронт – освітній – знаннями, мудрістю формував нове покоління свідомих українців“.
Міський голова Андрій Садовий пригадав, що І. Вакарчук завжди був лідером: „Він не ховався за студентів, він вів за собою інших, брав на себе удар. Його ненавиділа бюрократична машина, але любили його учні“.
Святослав Вакарчук зі студентами університету біля таблички з назвою вулиці.
Зі словами вдячности до присутніх звернувся син І. Вакарчука співак, композитор, лідер гурту „Океан Ельзи“ і громадський діяч Святослав Вакарчук: „Нашій родині дуже приємно бачити сьогодні усіх, хто прийшов на відкриття вулиці Івана Вакарчука, і в цей гарний осінній день я щиро дякую громаді Львова за підтримку і вшанування пам’яті мого тата. Іван Вакарчук вважав себе в першу чергу вченим, і він, як і всі справжні вчені, був справді творчою людиною, а щира любов до пізнання допомагала йому досягати успіхів упродовж життя. Я завжди захоплювався його вмінням доводити до кінця свої рішення. Так, за ініціятивою Івана Вакарчука в університеті з’явилися нові факультети та катедри, а одним з перших його нововведень на посаді Міністра освіти і науки України стало революційне впровадження зовнішнього незалежного оцінювання. У рядку моєї пісні „Ночі і дні“, яку дуже любив тато, є слова „Серед думок як між рядків, десь воно є, хто його знає, хто би навчив та й розказав, як зберегти те, що ми маєм“. Дивлячись на таблицю з назвою вулиці, я сьогодні розумію, що ми справді зберігаємо те, що маємо, за що я ще раз дякую“.
І. Вакарчук народився 6 березня 1947 року, в селі Братушани, Молдовська РСР. Фізик, політик і громадський діяч, міністер освіти і науки України (2007–2010 роки). Про-тягом 1990–2007 і 2010–2013 років був ректором Львівського університету. Доктор фізико-математичних наук, заслужений професор Львів-ського університету, Герой України, Заслужений діяч науки і техніки України, кавалер ордена „За заслуги“ II ступеня, лавреат Державної премії України у галузі науки і техніки.
Відійшов до вічности 4 квітня 2020 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.