Закінчення
Найменші поступки перед Москвою‚ мотивовані будь-якими‚ хоч би й найлогічнішими міркуваннями‚ зі стовідсотковою певністю залишили б Україну смертельно загроженою у ближчому чи дещо віддаленому майбутньому. Національно свідома частина українського суспільства‚ а це вже нині майже весь його склад‚ не прийме таких поступок. І станеться наступний вибух‚ на цей раз він може мати назву – „Революція Невідступних Запитань“.
Попри те‚ що етично чутливі люди вважають наші часи „часами постправди“‚ і це нелестиве означення належить до вже неприховуваних тенденцій‚ правда була і завжди буде територією внутрішньої свободи‚ правом і здатністю людської душі розрізняти добре від злого.
Насправді вся річ‚ мабуть‚ не у кількісному збільшенні брехні‚ її ніколи не бракувало – згадаймо пророка Йону і його сумну історію за 800 літ до Христа‚ – а у феномені інформаційних технологій‚ в їхньому вибуховому розвиткові‚ що дає чудову можливість лізти в публічний етер будь-якому брехунові‚ політичному спекулянтові і пройдисвітові.
Але добре тут те‚ що ці самі технології зберігають в інтернеті‚ в його соціяльних мережах‚ телеканалах і блоґах масу цінної інформації‚ до якої за першої ж потреби можна повернутися‚ ретельно пересіяти і використати задля загальносуспільної цілі оздоровлення й оновлення.
Цьому поверненню і неуникним запитанням‚ у випадку відступу України у війні з фашизмом-рашизмом‚ зможуть послужити різні електронні джерела інформації.
Зробімо короткий екскурс ними у межах лише YouTube.
Телеканал ІCTV, 12 лютого 2020 року. Тема програми – намагання збаг-нути сенс заміни очільника президентського Офісу Андрія Богдана на Андрія Єрмака. І як сталося‚ що цей останній‚ не маючи на те жодних конституційних повноважень‚ негайно почав представляти Україну на міжнародній арені‚ зокрема на переговорах у Мінську? Що стояло за підозріло близькими контактами Єрма-ка з наближеним до Кремля Дмитром Козаком‚ якого Путін у той таки самий час призначив заступником керівника своєї адміністрації і довірив йому саме український політичний напрям?
13 вересня 2020 року. Портал ЦензорNET. Політичний коментатор Богдан Буткевич: „…Єрмак не випускає ні на мить Зеленського з-під своєї опіки‚ такої безпрецедентної залежности першої особи держави від свого помічника ще не було ніколи в історії України…Єрмак причетний до витіснення з влади усіх людей з проевропейською позицією‚ саме він висунув на посаду керівника Комітету з розвідки Руслана Демчен-ка‚ який за Януковича був заступником міністра закордонних справ й одним з головних проєктантів антиукраїнських Харківських угод 2010 року…“
Ukrainian Media Network‚ 6 жовтня 2020 року. Назва програми: „Єрмак – зрадник! Працює на Росію і не дав жодних спростувань…“. Журналістка-розслідувачка Любов Величко в’яже у логічний ланцюжок окремі ланочки очевидної зради – згортання успішно підготованої українськими розвідниками операції з затримання бандитів з російського угруповання „Ваґнер“. Висновок журналістки: „Ми оприлюднили всі документи‚ всі докази… Єрмак – це людина‚ яка працює на Російську Федерацію“.
Телеканал „Прямий“‚ 5 травня 2021 року. На запитання політолога Тараса Березовця щодо реального сенсу діяльности Єрмака російсько-американський політолог Андрій Піонт-ков-ський з Вашінґтону відповів: „Вже минув рік‚ як в Україні знехтували доказом зради Єрмака. Амери-канські дипломати Зоннерт і Курт Вокер свідчили в Конґресі‚ як у розмові з ними Єрмак повторював весь пропаґандистський наратив Кремля – нібито це влада Порошенка винна у війні‚ а не Росія… Єрмак мав намір схилити представників США до плану Путіна леґалізувати ДНР і ЛНР прямими переговорами Києва з ними“.
11 травня 2021 року‚ 5-ий телеканал. Ведуча Лариса Губіна в розмові з А. Піонтковським заторкує тему Медведчука та діяльности московської аґентури в Україні. Відповідь з Вашінґтону: „Чотири роки підтримуючи зовнішню політику Порошенка‚ кожен мій етер на українських телеканалах я закінчував запитанням – чому досі не заарештований Мед-ведчук? А тепер‚ за президента Зеленського‚ кожен мій етер закінчую запитанням – чому досі не заарештований аґент Росії Єрмак?“.
„Українська правда“‚ 2 червня 2022 року‚ Роман Кравець‚ Роман Романюк‚ „Хто тепер головний в оточенні Зеленського?“:
„…Єрмак був одним з тих‚ хто аж до 23 лютого‚ зокрема на засіданнях РНБО переконував президента‚ що ніякої війни не буде“ – всупереч неодноразовим попередженням від західніх розвідок і від самого президента Байдена.
Очевидно метою було залишити Україну неготовою до нападу‚ беззбройною.
Оливи до огнища підозр піділляла конґресменка США Вікторія Спартц – 8 липня вона звернулася до президента Байдена з проханням офіційно посприяти у з’ясуванні „дій пана Єрмака та його ймовірних зв’язків з Росією“.
Однак‚ подане вгорі – це лише припущення і версії‚ хоч і не безпідставні. І було б добре для Зеленського і для всієї України‚ якби Андрій Єрмак переконливо спростував усі звинувачення на свою адресу.
На жаль‚ справа не лише в Єрмако-ві. Незручні запитання можуть стосуватися багатьох діячів і з ширшого урядового кола. Наприклад‚ тих‚ хто належить до так званої „партії компромісу з Москвою“. Передусім це радники Єрмака Михайло Подоляк (колишній радник Льовочкіна‚ керівника Президентської адміністрації за Януковича)‚ керівник української делаґації на переговорах з росіянами у Стамбулі Давид Арахамія. Той самий‚ що звертався до Британії з проханням скасувати санкції проти наближеного до Путіна російського олігарха Абрамовича.
До речі‚ про переговори.
30 квітня „Українська правда“ цитує очільника російської дипломатії Сергія Лаврова – про те‚ що „російська та українська делеґації фактично у щоденному режимі он-лайн обговорюють проєкт можливого договору. В цьому документі мають бути зафіксовані такі елементи постконфліктного стану справ‚ як постійний невтралітет‚ без’ядерний‚ позабльоковий та демілітаризований статус України‚ а також ґарантії її безпеки. На порядку денному переговорів також є питання денаціоналізації‚ скасування санкцій‚ статусу російської мови та інші…“
Головними ґарантами безпеки для України Лавров назвав Росію і Китай.
Нагадаємо‚ що 30 квітня – це вже ішов третій місяць війни‚ вже весь світ бачив‚ що для України це всенародна визвольна війна‚ що у вищій мірі мотивоване патріотичне українське військо виказує не лише чудеса героїзму‚ але й реальну здатність розгромити ворога. А тим часом Арахамія‚ це чудо-юдо в українській політиці‚ обговорює з Лавровим без’ядерний статус і денацифікацію України?
Та навіть ще пізніше‚ 16 червня‚ Лавров повідомив‚ що позиція української делеґації влаштовувала Москву. Чи це не має викликати занепокоєння у нас? Чи українці не повинні колись повернутися до запевнення Мединського‚ керівника московської делеґації – про те‚ що російська і українська сторони узгодили остаточний документ „на 75 відсотків“. Що це все означає? Повин-ні бути названі прізвища людей у владі‚ з вини яких російська аґентура проникала в українські міністерства‚ у Службу безпеки України‚ у Верховну Раду‚ в засоби масової інформації. Прізвища тих‚ з чиєї вини Україна опинилася в полум’ї війни без належної зброї. Прізвища тих‚ хто дав наказ розмінувати перед ворогом мости і поля й цим поміг московській орді окупувати південні області України. Хто наполягав на тому‚ що віддати захисників „Азовсталі“ в руки ворогові. Хто зі „слуг“ без жодних на це повноважень втручався у питання військового командування.
З початком війни усі хитруни і „вороженьки“ довкола президента поприсідали‚ позіщулювалися‚ стали непомітними – і перед Зеленським на весь духовний зріст постав могутнім і незламним колом народ – героїчний український народ. І доля змусила президента бути таким же героїчним‚ як його народ.
За всяку ціну потрібно уникнути ситуації‚ коли по війні Зеленського знову щільненько оточать нікчемні владолюбці та грошолюбці‚ а народ знову опиниться відіпханим і приниженим.
Пам’ятай‚ Україно‚ цю біблійну мудрість‚ коли по війні‚ по перемозі вийдеш на дорогу відбудови і національного відродження: „Не наливають молодого вина у старі міхи“.