КРОПИВНИЦЬКИЙ. – 16 березня бомбою, скинутою росіянами, розтрощено приміщення Маріюпольського театру, під руїнами якого заживо поховано сотні людей. Але театр живий, базується нині на заході країни. Саме він відкрив 52-ге Всеукраїнське свято театрального мистецтва „Вересневі самоцвіти“, яке цього року поєднане з Днем міста Кропивницький.
Виставу „Крик нації“, автором і режисером якої стала нинішня очільниця театру заслужена артистка України Людмила Колосович, не назвеш складною сценографічно. На сцені – мінімум декорацій.
Вистава створена на основі щоденникових записів, віршів та судових документів справи Василя Стуса. Він, як відомо, донецький. Тут навчався, викладав українську мову і літературу в Горлівці. Але коли вже у незалежній Україні ініціювали назвати його ім’ям Донецький університет, це викликало шалений спротив місцевих манкуртів, провокованих, тепер немає у цьому сумнівів, російськими спецслужбами.
У виставі не згадується про це. Натомість уся вона – напружена внутрішня трагедія героя, який фактично наодинці протистоїть темноті, злу, облуді, брехні. У контексті нинішньої широкомаштабної війни ця трагедія ще яскравіша і вражаючіша, адже ментально понищений край тепер стікає й фізичною кров’ю.