КРОПИВНИЦЬКИЙ. – „Кожне українське село було тоді Бучею, – наголосив автор книги „Колгоспне кріпацтво“ Іван Петренко під час презентації цього видання, яка відбулася 20 серпня у Музеї мистецтв. – А чи вшанували ми тоді ті жертви? Ні. Селяни повірили брехливим обіцянкам, що їм дадуть землю і не хотіли розуміти пріоритет власної держави. Тож повсталих називали бандитами. У той час понад 80 тисяч жителів нашого краю вивезли у віддалені, непристосовані до життя, райони Росії, де більшість із них загинула. Мешканці села Інгуло-Кам’янка зайняли кругову оборону села, проти них відкрили гарматний вогонь. Майже всі оборонці загинули, 300 будинків зруйновані. У селі Дмитрівці внаслідок протистояння понад 150 чоловік порубано, 40 взято в полон. Це картинки не нинішнього дня, а сторічної давности, коли у нашому краї встановлювалась Радянська влада“.
Тодішню Червону армію Іван Петренко резонно називає Грабармією. Причому робилося це офіційно: було затверджено 50 найменувань реквізицій.
Основний масив книги – події 1920-1930-их років. Це не суперечить назві „Колгоспне кріпацтво“, бо хоча масова колективізація і розпочалася наприкінці 1920-их, увесь час з моменту свого встановлення радянська влада робила все, аби закріпачити, пограбувати українського селянина.
Загалом книга, побудована виключ-но на архівних джерелах, охоплює час до 1964 року.
Після визволення від німецьких нацистів відразу ж реквізиції відновилися з новою силою. Адже німці, які перетворили колгоспи на громадські двори, хоча суть залишалась тією ж, забирали лише десятину виробленого, і українські селяни мали змогу накопичити певні запаси. Після приходу радянської армії усе це було досить швидко реквізовано.
Автор порівнює оплату праці батраків, які працювали на поміщика у селі Созонівка, зі статками селян у наступних десятиліттях. Виходить, що рівень життя батраків наші земляки досягли тільки наприкінці 1960-их років.
„Колгоспне кріпацтво“ видане невеликим тиражем за кошти відомого мецената і історика Владислава Сердюка.
Ведучий презентації Олег Бабенко назвав доробок Івана Петренка, а це більше 20 історичних книг, аналізом політичної історії України ХХ ст.