Якщо не помиляюсь, від часу смерти визначного мовознавця Олександра Пономаріва у “Свободі“ не було жодної статті на мовні теми, а такі статті дуже потрібні, бо засмічення нашої мови, навіть у “Свободі“, збільшується. Саме тому можна привітати статтю ”Квітуче лжемовознавство“ Віктора Радіонова (”Свобода“, 23 вересня). На жаль, автор використав сторінки ”Свободи” на те, щоб вилаяти авторів запропонованого 2019 року нового українського правопису, який називає неґативними епітетами, а особливо одного з “хрещених батьків“ цього “горе-правопису“ академіка Володимира Широкова.
Правопис 2019 року – не ідеальний, багато чого не доведено до кінця, але це великий крок уперед, крок до кращого. Треба доброї волі всіх мовознавців, щоб він став ще кращим.
Причепившись до дієприкметників на -ачий (-ячий), -учий (-ючий), В. Радіонов ледве не опльовує всіх, з ким не погоджується, а при цьому кидає болотом на весь правопис. Це погано! Чомусь автор статті нагадує мені Білодіда та Табачника, хоч не можна відмовити йому професійности, але йому шкодить разюча нетерпимість до іншої думки. Враження таке, що досі не позбувся радянського мислення в ділянці української мови та українського правопису. Хочу помилятися.
Надіюсь, що редакція “Свободи“ міститиме мовознавчі статті й інших авторів, а стаття В. Радіонова буде першою з них.
З пошаною до Вас і Вашої корисної праці на ниві рідного слова,
Сиракузи, Ню-Йорк