Освіта – це як горизонт‚ до якого чим швидше йдеш‚ тим він швидше від тебе віддаляється. В цій галузі неможливі досягнення‚ котрі дозволили б зупинитися і скласти руки. Тільки рух‚ тільки безупинна праця людської думки‚ безупинний розвиток‚ тільки взорування на завтрішній день‚ на майбутнє робить освіту найважливішим чинником соціяльного і культурного поступу людства. Певна річ‚ цей поступ є своєрідним змаганням‚ бо не всі країни однаково успішні. Якщо‚ скажімо‚ порівнювати з США‚ то в Україні освітня система ще далека від досконалости‚ та коли цю ж систему зіставити з першими роками після відновлення державної незалежности‚ то побачимо разючі позитивні зміни.
Станом на 2017 рік в Україні діють і фінансуються з державного бюджету 141 університет‚ 52 академії‚ 39 інститутів і консерваторій‚ 128 коледжів‚ 231 технікум і 158 училищ. До сектора приватної форми власности належать 35 університетів‚ дев’ять академій‚ 82 інститути‚ 55 коледжів‚ 18 технікумів і три училища.
За роки незалежности України чисельність студентів в розрахунку на 10 тис. населення збільшилася з 310 до 578 осіб.
Особливо помітні кроки в українській освіті сталися після Революції Гідности‚ яка змела з керівних крісел багатьох шкідників‚ зокрема й Міністра освіти Дмитра Табачника. Галузь очолив президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт‚ і за два роки на цій посаді домігся відчутних змін. Тоді були ухвалені закони „Про вищу освіту“ та „Про наукову і науково-технічну діяльність“‚ Україна приєдналася до европейської програми з досліджень „Горизонт-2020“. Безперечною заслугою Міністра С. Квіта стало переведення вищих навчальних закладів з окупованої частини Донбасу в інші українські міста. Всеукраїнським здобутком є вибудування автономії університетів та інститутів.
На жаль‚ проголошені маштабні реформи не набули належних темпів – передусім з причини слабкости української економіки: видатки бюджету на освіту в останні роки удвоє менші від плянованих. Загальні витрати в освітній галузі на особу в Україні за рік складають 205 дол. – у той час‚ як цей показник у сусідній Польщі перевищує 1‚010 дол.
Попри фінансові проблеми‚ новий Міністер освіти Лілія Гриневич має своїм завданням піднести освітню галузь України до світових стандартів. Передусім йдеться про підвищення професійного рівня учителів‚ вдосконалення методів викладання‚ про мотивування учнів до здобуття знань‚ про застосування все новіших форм онлайн-навчання.
Водночас з підвищенням вимог до викладачів слід нарешті подбати про відповідну заробітну платню для них. Якщо учитель чи професор змушений продавати помідори на базарі‚ бо не може вижити з офіційної платні‚ то чи можна від нього вимагати якісної‚ результативної праці? За европейською нормою‚ платня учителя має бути на 10-15 відс. вищою‚ ніж середня в країні.
На початку 2017 навчального року Прем’єр-міністер Володимир Гройсман пообіцяв збільшити фінансування освітньої сфери майже на 10 млрд. грн.‚ справедливо підкресливши‚ що „інвестиції в освіту – це інвестії в майбутнє“. Та вже ось цей навчальний рік наближається до закінчення‚ а гарна прем’єрська декляряція все ще не набула практичного втілення.