Ось і дочекалися ми‚ мешканці прекрасної плянети Земля‚ часу‚ коли сонечко повертає на літо. Природа тихо‚ але непохитно переступає невидимий поріг назустріч вже недалекому теплу і світлу‚ і ця межа також має безмежно значущий історичний вимір – Різдво Христове. Все суще поривається до весни‚ до нової повноти життя. Але для цього належить перейти через нелегке випробування – витримати останнній і дуже лютий опір зими‚ снігів та морозів‚ котрі іноді таку виявляють силу‚ що‚ здається‚ весна вже ніколи не прийде.
І чи не діється щось дуже подібне в людському житті? Як тільки суспільство внутрішньо визріває для переходу на вищий‚ світліший‚ справедливіший рівень життєдіяльности‚ старі сили чинять несамовитий опір‚ намагаючись загальмувати‚ стримати‚ відвернути природний хід речей‚ унеможливити здійснення людських надій.
Саме в ситуації такого випробування‚ на межі між близьким подихом соціяльно-політичної „весни“ і шаленою реакцією все ще панівної „зими“ перебуває тепер українська держава. З одного боку – такі досягнення‚ як зближення з Европою‚ за словами Президента Петра Порошенка‚ з „історичним домом українців“ через Угоду про Асоціяцію та безвізовий режим; виникнення упродовж трьох останніх років таких незнаних і неможливих раніше соціяльних ліфтів‚ як добровольчі батальйони‚ національно свідоме і патріотичне українське військо‚ волонтерство‚ взагалі пробуджена здатність суспільства до самоорганізації і відповідальности за країну‚ а з другого боку бачимо ганебний ланцюг кругової поруки‚ якою контрольована олігархами влада намагається дискредитувати зусилля антикорупційних органів‚ позбавити їх незалежности.
Як у природі неминучий прихід весни‚ з такою ж певністю Україна здійснить свій творий потенціял спираючись передусім на невичерпний внутрішній ресурс‚ на власні сили‚ на силу соціяльної самоорганізації українців. Модерна українська нація прийде до своєї остаточної зформованости‚ включивши в себе всі суспільні верстви і групи. У близькому майбутньому самоорганізація населення досягне такого рівня‚ що довга низка фукцій державної машини відійде в минуле.
Самозрозуміло‚ що тільки економічно і морально сильна українська держава назавжди унеможливить російський імперський замір‚ яким досі марить московський Кремль. І врешті Україна здійснить своє цивілізаційне призначення – стати з’єднувальною ланкою між західнім і східнім напрямком цивілізаційного розвитку‚ поєднавшши в собі найкращі риси східньої і західньої етичних і соціяльно-політичних традицій.
Українська весна неминуча!