Дуже гірко усвідомлювати і тяжко зрозуміти‚ чому українці‚ громадяни демократичної країни‚ вільно‚ згідно зі своїми переконаннями обирають свою владу‚ а після виборів втрачають до неї довіру і повагу. Так триває вже понад 26 років‚ і цієї ситуації не змінила навіть Революція Гідности.
Певна річ‚ ми живемо в часи‚ коли діють могутні засоби маніпулювання суспільною думкою‚ і результатом цього може бути успішне видавання чорного за біле. Але навіть у цьому випадку виборець‚ якщо він є свідомим членом суспільства‚ повинен голосувати з почуттям особистої відповідальности за свій вибір. Так поступово досягаються політична виробленість людей‚ загальна політична зрілість народу‚ приходить здатність розрізняти політиків від політиканів‚ здорові тенденції – від популістичних і фальшивих‚ справді нові обличчя – від наново підфарбованих і припудрених.
Перед нами – висліди свіжого опитування громадської думки‚ здійсненого Київським міжнародним інститутом соціології: що сталося б‚ якби президентські і парляментські вибори відбувалися прямо зараз? От що: голова партії „Батьківщина“ Юлія Тимошенко у першому колі виборів дістала б 24.6 відс. голосів‚ а чинний Президент Петро Порошенко – лише 9.8 відс. Розрив у підтримці цих двох діячів справді вражає: 14.8 відс.!
І це ще не вся несподіванка‚ бо далі‚ відразу за Ю. Тимошенко‚ йде провідник Радикальної партії Олег Ляшко‚ за ним – голова „Громадянської позиції“ Анатолій Гриценко‚ тобто П. Порошенко аж на четвертому місці. За ним – голова „Опозиційного бльоку“ Юрій Бойко‚ далі – міський голова Львова Андрій Садовий і провідник Всеукраїнського об’єднання „Свобода“ Олег Тягнибок.
Відповідні результати щодо парляментських виборів: „Батьківщина“ дістала б 22.5 відс. голосів підтримки‚ Радикальна партія – 13.7 відс.‚ „Опозиційний бльок“ – 12.4 відс.‚ партія Вадима Рабиновича „За життя“ – 10.3 відс.‚ „Громадянська позиція“ – 9.4 відс.‚ „Солідарність“ П. Порошенка – 6.6 відс.‚ „Самопоміч“ – 6.0 відс.‚ „Свобода“ – 5.8 відс.
До часу реальних виборів ще багато чого може змінитися‚ бо боротьба очікується несамовита‚ одначе‚ не може не занепокоювати‚ що в поданих вище переліках ми не бачимо нових політичних сил і облич зовсім нових політиків. Не судимо нікого з нинішніх персонально‚ але усіх їх судить недостатня ефективність української держави‚ економічна і політична‚ впродовж 26 років. І якщо вони все ж прагнуть надалі залишатися у великій політиці‚ то за цим‚ швидше за все‚ стоїть самоцільне владолюбство‚ а в гіршому‚ характерному для України разі‚ намір зловживати владою заради особистого збагачення. Це зловживання належить до найбільших недоліків старої системи державного порядку‚ тому мусять нарешті відбутися свідомі‚ відповідальні‚ якісні вибори‚ котрі б радикальним чином змінили цю хибну і безперспективну систему управління.
На велике щастя‚ Україна має з кого вибирати – мудрих‚ чесних‚ порядних людей дуже багато. Але перед ними стоять вкрай тяжке завдання: не дозволити політичним маніпуляторам затемнити суспільну амосферу компромітуючою інформацією і втримати перед суспільством об’єктивне оціночне „дзеркало“‚ в якому можна буде побачити‚ хто є хто – хто бореться за владу‚ а хто – за нову‚ сильну‚ европейську і українську Україну.