Все‚ здавалося ж‚ іде добре з „новими обличчями“ в уряді‚ зокрема з особою Прем’єра Олексія Гончарука. За неповні сім місяців діяльности на конті цього складу Кабінету Міністрів набралася досить довга низка позитивних починань і навіть певних досягнень. Експертні середовища визнають‚ що уряд О. Гончарука ефективно співпрацював з Верховною Радою і сам був ініціятором важливих законопроєктів‚ в тому числі – в напрямку евроінтеґрації. Незаперечного проґресу було досягнуто в галузі управління державною власністю‚ зокрема спрощено процедури приватизації та скасовано перелік підприємств‚ котрі раніше приватизації не підлягали. Тривала реформа децентралізації: було створено 95 нових об’єднаних територіяльних громад. Похвали заслуговують кроки до отримання Україною „Промислового безвізу“ та нові закони‚ що спрощують митні процеси. Запровадження національної електронної транзитної системи дозволить Україні приєдбатся до єдиної електронної мережі 35 країн Европи. Для експортерів та імпортерів це означає‚ що з однією митною деклярацією вони зможуть перевозити товари через усі країни цього реґіону й не оформлювати їх щоразу при перетині кордону. Як відомо‚ уряд практично розпочав земельну реформу‚ хоч до її завершення ще треба часу і набагато більшої державницької мудрости. Нарешті‚ що дуже важливо‚ уряд О. Гончарука влаштовував закордонних інвесторів‚ і цьому активно сприяли антиолігархічні зусилля Генерального прокурора Руслана Рябошапки.
Словом‚ уряд набував доброї творчої інерції‚ і підтримана парляментом річна програма дій надавала прем’єрові шанс до кінця року відзвітувати ще переконливішими результатами.
Й от – на тобі: 4 березня Президент Володимир Зеленський‚ виступаючи у Верховній Раді‚ метав громи і блискавки на адресу прем’єра О. Гончарука‚ якого ж сам так наполегливо рекомендував на цей пост. І вже звучала суцільна критика: недовиконаний бюджет‚ спад промислового виробництва‚ неясності в питаннях пенсій та нових тарифів за комунальні послуги‚ заборгованість платень для шахтарів. Все не так‚ все зле! Було-було добре – і раптом стало зле?
Цю зміну у наставленні до уряду дехто пояснює особистою образою В. Зеленського на О. Гончарука. Річ у тім‚ що 15 січня в інтернеті з’явилися авдіозаписи з урядової наради‚ під час якої прем’єр нефортунно обмовився‚ що президент – „повний профан в економіці“. Звісно‚ В. Зеленському це дуже не сподобалося‚ він дуже чутливий до власних рейтинґів‚ а вони негайно поповзли вниз. Однак‚ причини‚ швидше за все‚ – набагато глибші. Незалежні економічні оглядачі припускають‚ що відхід уряду О. Гончарука спричинений його виразно антиолігархічним рішенням замінити керівників компанії „Центроенерґо“ і трьох „Обленерґо“.
Під час згаданого виступу в паряменті В. Зеленський запропонував обрати прем’єр-міністром Дениса Шмигаля‚ і „слуги народу“ в момент ока проголосували „за“. Новий прем’єр‚ кажуть‚ технократ і в політику не лізтиме. Ой-ой! А його обурлива для всього свідомого українства заява‚ що треба негайно подавати дніпровську воду в окупований Росією Крим – хіба це не політика? Тим часом відомо що вода потрібна саме російським військовим базам. „Неполітичний“ прем’єр боїться‚ бач‚ аби окупанти української землі не поздихали без української води? Ні‚ недаремно з першого ж дня до Д. Шмигаля приліпилося прізвисько – „другий Азаров“.
Тому очікування в суспільстві – тривожні. Наприклад‚ політичний аналітик Олександер Палій вважає‚ що заміна уряду – це повернення олігархату до влади. Серед нових міністрів стало більше людей Коломойського й Ахметова.
Якщо це так‚ то хіба можна чекати припливу інвестицій в Україну? Та навіть співпраця України з Міжнародним валютним фондом‚ як зазначає аґенція „Блумберґ“‚ є під великим запитанням. Справа з одержанням кредиту в сумі 5.7 млрд. дол. вже загальмована на місяці – саме через необґрунтований відхід уряду О. Гончарука.
То скільки протримається уряд Д. Шмигаля?