Майже в кожному числі „Свободи“ з’являються вістки про дії або вислови відомих осіб‚ які нарікають‚ що їм стало погано жити в Україні‚ навипередки лають сучасну владу. То Вадим Рабинович кличе їхати на поклін до Москви‚ то Юрій Бірюков називає українських вояків на Донбасі „виродками“‚ то Євген Брагар закликає покарати українку‚ яка протестувала проти показу російського фільму в рейсовому автобусі.
Можна знайти причини такого невдоволення. Наприклад, зрозуміло, чому так зле російським політтехнологам разом з їхніми кремлівськими господарями: витрачено купу грошей, а їм так і не вдалося зробити президентом України свою маріонетку.
Тепер вони розпочали інформаційну кампанію „При помаранчевій владі все погано“. Вони помітили падіння темпів промислового виробництва‚ але забули уточнити, що воно пов’язане з різким падінням цін на металопродукцію на світовому ринку. Тепер можна згадати, як недобре живеться господарям українських металюрґійних заводів, які, попри величезні прибутки, вперто не хочуть вкладати гроші в модернізацію виробництва і надійно утримують Україну на першому місці в світі з витрат енерґії та ресурсів на виробництво. Мовляв‚ краще дихати забрудненим повітрям і вічно плазувати перед Росією, обмінюючи свій суверенітет і свободу на дешевий газ. Мовляв‚ ганьба тим, хто своєю неправильною політичною позицією постійно зриває переговори з росіянами, які готові дружити з Україною лише за умови, що вона віддасть їм газову трубу.
Незадоволений Ринат Ахметов, у якого нова влада відібрала шматок „Криворіжсталі“. Нелегкі часи переживає Нестор Шуфрич‚ якому довелося переписати полтавські нафтові вежі й заповідні ліси Закарпаття на свою стареньку маму. Замість того, щоб поділитися з людьми секретом, як можна було при старій владі без проблем приватизувати тисячу гектарів мисливських угідь, він гнівно розповідає країні про політичні утиски та помилки нової влади. Не розуміють олігархи‚ чому при падінні темпів росту виробництва наповнення бюджету виросло майже в півтора рази? Нікому тепер красти з бюджету? Не стало Віктора Януковича і його зграї?
Під вливом таких критиків й простий люд вважає, що краще дати хабара податківцям‚ ніж чесно сплатити податки. Дехто вважає нового президента відвертим слабаком, бо не може збагнути, що уміння терпіти заради високої мети є проявом великої сили. А президентові не залишається нічого іншого‚ як щиро вірити, що українці стануть більш мудрими і навчаться відділяти зерно від полови.
Напевно, для цього потрібен якийсь час. А поки він минає, люди починають сприймати за правду новітні побрехеньки тих, хто роками їх обкрадав і тримав за тупе безсловесне бидло. Народ уже встав із колін, але ще не скинув ланцюги. Він вірить, що два тижні перебування в наметі на Майдані – путівка на все життя, що залишилося. Він ще не навчився як слід працювати, але хоче ситого життя‚ ходить з цигаркою та все чекає, коли в Україні відбудеться диво. Він ніяк не може зрозуміти, що свобода – це безмежні можливості для самоздійснення, а не капризування малої дитини, яка нетерпляче очікує, коли їй дадуть цукерку.
Щоб мати достатнє життя і сильну державу‚ треба облишити нарікання і братися до праці на кожній ділянці‚ за яку кожен має відповідати. Національна ідея залишиться лише ідеєю‚ навіть якщо її проголошувати тричі на день‚ а самому нічого не робити. Мудрий американський Президент Джон Кеннеді сказав: „Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни!“.