Одним із значних і цікавих районів давнього Києва є Поділ. Після пожежі 1651 року‚ коли увесь Поділ вигорів‚ почалася нова історія цього району. Наявність укріплень на Подолі в ХVІ-першій половині XVII ст. засвідчив французький інженер Ґійом Левассер де Боплан, який вказував, що Поділ обнесений дерев’яними стінами з баштами та окопаний незначним ровом 8.5 метра завширшки.
Малюнок Духівської башти. (Фото: Вікіпедія)
Укріплення Подолу навіть після другої половини XVII ст. продовжували залишатись дерев’яними. Роботи по їх спорудженню та ремонту були покладені на київського війта і проводились силами подільських мешканців. Так як Поділ мав самоуправління по маґдебурзькому праву‚ то будівництво і ремонт укріплень входили в обов’язки маґістрату.
Конструкція стін, що складалися з ряду трикутних зрубів‚ добре видна на малюнку пляну Ушакова в північно-західній частині подільської фортеці, що проходила від Кожум’яцьких воріт до Притицької башти. Така конструкція дерев’яної фортеці була зареєстрована у 1552 році в Мозирському замку: „Замок Мозирський збудований з дерева соснового тесаного під шнур, вежі в чотири стіни, а городні у три стіни“. Бійниці‚ розташовані у кілька ярусів‚ з’явились у середині XVI ст. В системі оборони Подолу‚ окрім башт‚ з’явились розкати для гармат і „бровар козацький“.
Однією з найбільших була Духівська башта. В цій башті були влаштовані головні ворота в східній стіні Подольського міста.
Було б цікаво відбудувати на Подолі одну чи кілька башт згідно старовинних описів.
Ню Йорк