2 жовтня 2017 року відійшов у вічність відомий громадський діяч української громади в США, учасник організації будівництва пам’ятника Митрополитові Василеві Липківському, публіцист і пропаґандист життя і творчости визначного українського духовного просвітника Петро Матула.
Він народився 1928 року у селі Лисича Балка Черкаської области. Усі його рідні були корінними селянами. Батько Мусій працював у сільській раді книговодом‚ мати Килина виховувала Петруся і його старшу сестричку Тосю.
Напередодні арешту в 1932 році батько втік із села й опинився у Краматорську, на Донбасі. П. Матула згадував, що через декілька місяців родина приєдналася до нього. Перші чотири кляси школи він успішно закінчив, а п’ятий перервала війна.
Решту середньої освіти отримав в українській школі у Німеччині‚ куди 1943 року родина вирушила самотужки. Їх долучили до праці на фабриці Круппа. Коли ж наприкінці 1944 року наблизився фронт, батьки вирішили рухатися далі на Захід і дійшли до Баварії‚ опинились в окупаційній зоні американців. Табір, у якому перебували Матули, був у Байройті.
Частину мешканців українських таборів вивезли в СРСР. Матулам удалося засвідчити, що вони начебто з Галичини й не потрапити в ту страшну пастку. У Німеччині сім’я пробула шість років, а наприкінці 1949 року дістала дозвіл їхати в Америку.
Ще 1947 року П. Матула познайомився з українкою Олею, з якою згодом одружився й пройшов життєвий шлях.
Постійним місцем перебування в США для родини став штат Ню-Джерзі. Спочатку П. Матула у ресторані мив посуд, мив авта на бензозаправці, далі виробляв металеві деталі на токарному верстаті.
Згодом вступив до інженерного коледжу й після його закінчення 50 років працював інженером. 1966 року родина переїхала на околицю Вашінґтону, де він почав працювати у дослідній лябораторії морської фльоти Америки. 2002 року пішов на пенсію.
Йому належить чільна роля в побудові пам’ятника очільникові Української Автокефальної Православної Церкви Митрополитові Василеві Липківському. П. Матула був організатором цієї великої справи від початку й до кінця. Як свідок подій виклав їх у книжці під назвою „Історія пам’ятника Митрополитові Василеві Липківському“ (Вашінґтон, 2009).
П. Матула брав активну участь в Об’єднанні Демократичної Української Молоді (ОДУМ) від початку його заснування в 1950 році. Разом з Олексієм Шевченком‚ Юрієм Криволапом й Анатолієм Лисим пропаґував необхідність монументального відзначення пам’яті митрополита. Важливу ролю П. Матула відіграв у залученні до створення пам’ятника відомого скульптора Петра Капшученка. Зрештою 23 жовтня 1983 року відбулося освячення пам’ятника на українському цвинтарі у Савт-Бавнд-Бруці. Головну доповідь на цій події виголосив П. Матула.
Він заслуговує на найбільшу вдячність, теплий спомин і вічну пам’ять.
Арсен Зінченко – український історик, громадський діяч, народний депутат 1 скликання, доктор історичних наук, професор, Київ.